«Сподіваюся, що парадом у Жмеринці я ще покомандую…»: монолог пам'ятника Остапа Бендера

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 16.05.2019 17:07
  • 0

Що було б, якби пам'ятник Остапу Бендеру, який ще донедавна був прикрасою привокзальної площі у Жмеринці, заговорив? Щоб б він розповів містянам про своє життя і те, що він бачить навколо. Жмеринка.City пофантазували і створили його монолог.

Щодня я змушений споглядати одну і ту ж саму картину – безлюдну вулицю через паркан. А ще зовсім нещодавно сотні перехожих прагнули сфотографуватися зі мною, посміхалися і навіть загадували поруч мене бажання. Так, я чув різні мови світу, бачив багато іноземців та й чого я тільки не бачив у своєму житті…

– А що це за подія така сьогодні у Жмеринці? – запитує жіночка на пероні.

– Та це ж на честь 80-річчя роману «Золоте теля» у місті відкривають пам’ятник літературному персонажу, головному герою романів Ільфа та Петрова Остапу Сулейману Берта Марія Бендер-бею, – у відповідь каже чоловік.

– Це ж він назвав Жмеринку одним із центрів світової цивілізації?

– Так, ця цитата згадується в уривку у романі «Золоте теля», і ще багато інших сатиричних афоризмів.

На моїх стільцях сиділи туристи із різних куточків світу. Доки потяг змінював свій напрямокабо причіпляв вагони, туристи поспішали на перон за смачними вареничкам та фото на згадку. І хто лиш не сидів на моїх 12-ти стільцях! Пам’ятаю, як на відкритті присутніх розважала команда столичних гумористів із театру «Золотой гусь», а також наша місцева команда народних улюбленців –  КВН «Шухер». Був і міський духовий оркестр, анекдоти та гуморесками.

Минуло вже майже 6 років! Шість років, як до моїх ніг та 12 стільців заросла трава. Мій творець Микола Крижанівський забрав мене до себе одразу після реставрації залізничного вокзалу і площі.

– Памятнику тут не место! Тут проходят коммуникации и вообще плитку надо на привокзалке поменять.

Ось ці слова я почув востаннє і згодом бригада із шести чоловік зібрала усі мої 12 стільців, та й мене погрузили на причіп. Чи повернуть мене на моє улюблене місце після закінчення ремонтних робіт? Чи зможу я знову тішити туристів та перехожих своєю присутністю і екстравагантність?

Риторичні питання, на які ніхто не може дати відповіді… Шкода. Та я не втрачаю оптимізму. Ну що ж, панове присяжні засідателі! Крига скресла! Засідання продовжується! І дуже сподіваюся, що парадом у Жмеринці я ще покомандую…

 

 

Коментарі: