Життєвий шлях Володимира Яковича Коломійця дуже схожий на шляхи його однолітків. Народився у Жмеринці, в сім’ї робітників, навчався в школі, але змушений був припинити навчання з настанням воєнних часів, потім, уже дорослим, 43 роки пропрацював на залізниці… А тепер, у свої 90, повний життєвої енергії, позитиву та сил, залюбки приймає гостей у своїй домівці та ділиться секретами довголіття та порадами, як дожити з дружиною до діамантового весілля.
«У роки війни, коли німецько-фашистські загарбники захопили Жмеринку, ми з батьками були змушені покинути місто та відправились до села Копестерин. Воєнні часи були важкими, проте і після війни жити було важко. Потрібно було повернути місто до звичайного життя», – згадував Володимир Якович.
Від штатного працівника – до начальника дільниці
Зовсім молодий хлопець, 16-річний Володимир, після війни пішов працювати на залізницю, допомагав прибирати сніг з колій. Пізніше юнаку запропонували влаштуватися штатним працівником колії, і з того часу Володимир Якович пов’язав своє життя з залізницею.
«Чого ми тільки з бригадою не робили. І змінювали шпали, бувало розвантажували пісок та щебінь з вагонів, загалом працювали власноруч», – розповідав Володимир Якович.
За завзятість та працьовитість згодом Володимира Коломійця підвищили до бригадира колії та направили на навчання в м. Гайворон. Після закінчення навчання керівництво назначило молодого завзятого залізничника майстром капітальних робіт колії.
У 67-му Володимир Коломієць став начальником дільниці колії та пропрацював ним до самої пенсії. За 43 роки відповідальної праці Володимира Яковича нагородили званням «Почесний залізничник».
Окрім роботи було ще кохання
Свою кохану Володимир зустрів у 26 років. «Вона мені сподобалась одразу. Така привітна дівчина з села. Працьовита, порядна, красива, ось я і вирішив до неї залицятися», – мовив Володимир Якович.
Галина була родом з Рижавки, але навчалась у Жмеринці на курсах медсестри та жила у двоюрідного брата, з яким товаришував Володимир. Зустрічалася пара недовго, у 1956-му одружилися.
Галина з Володимиром жили, так би мовити, «душа в душу». У шлюбі народили двоє синів та прожили разом до діамантового весілля – 60 років. Але, на жаль, у 2016-му коханої Галини не стало.
На запитання журналістів, як прожити таке довге щасливе життя в шлюбі, Володимир відповів: «Головне прислухатися один до одного, поважати та пробачати».
Шляхами батька
У Володимира Яковича двоє синів – Віталій та Олександр. Проте стопами батька пішов лише Олександр, він також залізничник.
«Після закінчення 10 класу Саша прийшов до мене і сказав, що хоче навчатися на залізничника. Так і сталося. Спочатку він навчався в технікумі у Вінниці, потім в Києві. А тепер працює заступником головного ревізора регіональної філії «Південно-західна залізниця» Департаменту безпеки руху АТ «Укрзалізниця», – говорить Володимир Якович.
У Володимира Яковича 2 дітей, 3 онуків та 6 правнуків. Він турботливий батько та люблячий дідусь, якого цінують і поважають усі рідні.
«Найголовніше стримувати себе, менше «брати проблем до голови» та мати ціль в житті», – такі поради дає мудрий дідусь своїм нащадкам, для того щоб вони також прожили таке довге та щасливе життя!
