Він усім серцем вболіває за Україну, і з натхненням пише про її сьогодення. Державний службовець, який потрапив під скорочення у зв’язку з адмінреформою, пише вірші на підтримку захисників рідної держави та тематичну філософську лірику. Вадим Швець нещодавно видав поетичну збірку «Душа болить за Україну», у якій поєднав патріотичні вірші, філософську та інтимну лірику.
Автор гостро і поетично закликає людей цінувати власну свободу, не коритися загарбникам рідної землі, які анексували Крим та ведуть війну на сході країни.
У віршах Вадима Швеця простежуються ліричні мотиви любові до природи, збереження національних традицій та культурного надбання народу.
Вадим Швець
Сам автор родом із села Могилівка Жмеринського району, з 2009 року проживає у місті Жмеринка. 12 років працював спеціалістом у Жмеринській районній державній адміністрації. Обирався депутатом районної ради 7 скликання. Поруч із серйозною філософською лірикою для настрою жмеринчанин створює чотирирядкові порошки – жанр сучасної лірики, які часто мають гостро сатиричне спрямування щодо певної особи чи явища. Він не боїться критикувати владу за зубожіння народу, а також гострим слівцем висміює такі людські вади як заздрість, лінь, брехливість та гоноровість. Книгу видано за сприяння депутата Вінницької обласної ради Володимира Прідолоби.
«Гумор і сатира – це мої вірні супутники під час написання віршів. Найчастіше я починаю писати у відповідь на якусь ситуацію, і прагну привернути увагу для вирішення проблеми», – говорить Вадим Швець. Сатиричні порошки шукайте на сторінці автора у Facebook, а ми пропонуємо кілька натхненних поезій для душі.
***
РІДНА ЗЕМЛЯ
Україна – невтомна земля,
Повна барв, мальовнича картина.
Важка доля буденна твоя.
Ти – немов та сирітка під тином.
Твої фарби стирають роками,
В сірий колір вганяють суспільство,
Вільні духом стають кріпаками,
Зло підступне кує грізне дійство.
Злі сусіди вбачають наживу
Поділить краєвиди жадають.
І в нелегку, скорботну годину
Сини кров’ю тебе захищають.
Хай там що нам у мозок вганяють
Та не станем себе продавати.
Нас роками все нищать, карають,
Та не в змозі наш дух поламати.
Не лий сльози, земля моя мила,
Проросте, вірю, правди зерно.
Ти розправиш давно скуті крила.
Кривда втрапить вся в прірву на дно.
Ми, вкраїнці, цінуєм коріння,
Рідний край, щиру волю свою.
І пихате, підступне створіння
Нас не скорить в нерівнім бою.
Вадим ШВЕЦЬ
***
Народні обранці, міністри заможні,
Ще довго нас будете гнати у злидні?
Ви тільки брехати красиво спроможні.
Вже рік бійці гинуть, і краю не видно.
Як можна душевно так сильно зігнити
І хлопців кидати в забій, як худобу?
Запроданцям й гадам медалі дарити
І людську навіки утратить подобу.
Як можна гуляти, коли голодують,
Спокійно дивитись на сльози і біль?
Проблеми безплатні – ніяк не турбують,
Вам краби з ікрою, на рани нам – сіль.
Так прагнете кращих загнати в могили,
Знищити всіх, спроможних піднятись,
Податками й цінами руки скрутили.
Не думайте, що патріоти злякались.
Я вірю, свідомість живе, не загине,
Ми разом спроможні змінити буття.
Вставаймо гуртом на захист Вкраїни
Від нелюдів різних, що нищать життя!
Вадим ШВЕЦЬ
У книзі Вадима Швеця також є кілька ілюстрацій та малюнків олівцем. Він полюбляє інтуїтивний живопис та виконує портрети людей. Є навіть власний автопортрет в образі українського козака.
***
Ми знов змарніли, почорніли,
У грудях тисне та болить.
Думки жахливі запосіли,
В нутрі неспокій лиш горить.
Над полем знову крук кружляє
Та гинуть хлопці у вогні,
У скронях б'є і затискає,
І чорними проходять дні.
Не відбере нізащо падаль,
Назад ні кроку, ніхто не здасться.
Мов павутину, плетуть зраду,
Та дух зламати наш не вдасться.
А владні очі опускають,
Бо, мабуть, соромно злегка.
Мовляють, що подій не знають,
Така їх доленька важка.
Колаборанти розквітають,
Хтось повертатись не спішить,
Мовчать злегка, бо точно знають:
На дно підуть, бодай у мить.
Кажу відверто, прямо в очі:
Вдів пам'ятаймо й матерів,
Що, гірко плачучи щоночі,
Героїв згадують синів.
Єднаймося, брати і сестри,
Нащадки вільних козаків.
Тягар війни нам разом нести,
Щоб синьо-жовтий майорів!
Вадим ШВЕЦЬ.
***
В її очах я бачу світло.
Вони бентежать цілий світ.
Душа тремтить і ясно квітне,
Зростає щастя буйний цвіт.
В її очах іскряться зорі,
В її очах, мов сонце сяє.
У них пірнаю, наче в морі.
І що живу я – відчуваю!
Вадим ШВЕЦЬ.
Познайомитися із книгою можна у місцевих бібліотеках Жмеринки.
