З давніх-давен і до сьогодні кожен народ може похвалитися ремеслом, за яким його розпізнають серед інших. Одним із таких народів є ми, українці, що славляться на весь світ своєю чарівною вишивкою.

Навіть сьогодні, «вишивка» у всіх асоціюється з Україною. Вправлятися з голкою і нитками, підбирати правильні кольори це дуже клопітка праця, що потребує уваги, терпіння і часу, тому недарма цих людей гордо величають майстрами. Вони знаються на орнаменті, кольорах-символах та самому процесі.

Серед великої кількості вишиваних виробів вирізняються скатертини, рушники, простирадла з вишуканими композиціями. Основна частина вишивки направлена на вишивання одягу, що шанують, полюбляють і сьогодні. Ця краса вміщає не тільки візерунки, перетини ниток чи яскраві кольори, а й частинку душі майстра.

Сьогодні важко знайти людину, що вишиває, але вони все ж таки ще є. Серед невеликої кількості шанувальників вишивки є жителька села Мовчани Марія Олександрівна Ковальчук.

Марія Олександрівна, одна з небагатьох у селі, хто тричі отримував грамоту у змаганні доярок!

Народилася рукодільниця 30 вересня 1943 року в селі Телиленці, закінчила сім класів і пішла працювати в колгосп дояркою, де пропрацювала аж до пенсії. Марія Олександрівна, одна з небагатьох, хто тричі отримувала грамоту в змаганні доярок. У двадцять років одружилася з хлопцем з сусіднього села Мовчани Миколою Ковальчуком, з яким прожили в шлюбі 55 років та вважаються в селі сім’єю, яка найдовше прожила у шлюбі.

Виховали двоє дітей – Петра та Володимира. Хоч працювала у колгоспі, проте, справою її життя стало вишивання. Першою вишивкою Марії був рушник, який вона вишила в 10 років. Рушники, картини, подушки, сорочки – це лише частина її творінь.

Вона майстриня на все село, адже, крім вишивки, ткала на верстаті доріжки, простирадла та різноманітний одяг

Майже все в її оселі, було вишите власноруч. Вона майстриня на все село, адже, крім вишивки, ткала на верстаті доріжки, простирадла та різноманітний одяг. Марія Олександрівна каже, що вишивання надихає та заспокоює, найзручнішим часом для праці була ніч, адже в день безліч клопотів по господарству. Декілька ночей і чудова картина чи рушник готовий.

Її онуки пишаються, що мають таку бабусю, вміючи практично все.

Олена Білокінна, студентка 3 курсу БГПК імені М.Грушевського

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися