На меморіальних дошках імена цілих родин невинних розстріляних людей, які загинули під час Голокосту в 1942 р., позаду меморіалу яр та старе єврейське кладовище, – саме так виглядає місце пам’яті загиблих євреїв в Браїлові.
30 вересня з нагоди 80-х роковин трагедії Бабиного Яру вшанувати пам’ять до Браїлова приїхали представники Жмеринської Іудейської релігійної громади спільно з представниками Гончаренко центру.
На початку мітингу-реквієму керівник Іудейської релігійної громади Леонід Цирульник наголосив, що таких поховань, як у Браїлові, багато на території України. «Дуже важливо пам’ятати наслідки тих страшних подій. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. З Браїлівського гето євреї втікали до Жмеринського гето, проте врятуватися не змогли. Румунське керівництво Жмеринського гето змушене було видати браїлівських євреїв і на цьому місці в 1942-му розстріляли людей. Тут поховано близько 3000 євреїв. Їх розстрілювали цілими сім’ями, знищували єврейський народ», – мовив Леонід Цирульник.
Меморіал облаштували у післявоєнні роки, проте з часом він почав руйнуватися. За словами Леоніда Цирульника меморіал у Браїлові вдалося відновити у 2002 році завдяки грошовій допомозі Американського комітету по збереженню національної спадщини за кордоном та громадян США, а представники Іудейської релігійної громади доглядають за меморіалом, підтримуючи там порядок.
Цього дня представники ГончаренкоЦентру на чолі з Катериною Семесь також долучилися до вшанування пам’яті. «Ми всі один народ, не залежно від національності, ми українці і тому маємо підтримувати один одного. Трагедія Бабиного Яру – катастрофа світового масштабу, що сталася на території України. Ми маємо пам’ятати та віддавати шану залиблим у ті страшні роки. А мир і злагода, взаємоповага між народами – це головне, що нам потрібно сьогодні», – наголосила Катерина Семесь.
Представники Іудейської релігійної громади зі Жмеринки традиційно щорічно навідуються до меморіалу. За традицією моляться за спокій померлих, запалюють свічки пам’яті та покладають камінчики. За давньою єврейською традицією на могили несуть не квіти, а кладуть камінчики. Леонід Цирульник пояснив, що квіти зазвичай в’януть, а каміння залишається та нагадує про те, що до могили навідувались люди.
Цього дня біля меморіалу прозвучала «Пісня Давида» та традиційна іудейська молитва. Присутні розповідали про спогади своїх рідних про часи окупації, а також висловлювали надію на світле майбутнє для своїх нащадків.
Крім того, представників Іудейської релігійної громади запросили на перегляд документального фільму «Назви своє ім’я» українського режисера Сергія Буковського в ГончаренкоЦентрі.
