З 24 лютого триває визвольна війна українського народу проти російських окупантів. Уже місяць життя українців поділяється на "повітряна тривога" і "відбій тривоги". Багато кому доводиться жити під постійними обстрілами, а декому і народжувати у таких умовах.
"Породілля спускалася, мовчала, терпіла. Навіть чути її не було в бомбосховищі"
Завідувачка фізіологічного відділення Калуського пологового будинку Леся Григорів розповіла журналістам "Суспільного", що під час одного з її чергувань повітряні тривоги були настільки частими, що лікарям і породіллям доводилось по декілька разів за ніч спускатися у сховище, а потім сходами підійматися до свого відділення.
Вагітні та лікарі постійно бігали в укриття
У такому становищі, наприклад, опинилася пацієнтка Лесі Григорів Іванна Кавин із села Голинь, що на Івано-Франківщині, яку в пологовий прийняли одночасно з вибухами в Івано-Франківську 11 березня. Під час повітряних тривог до пологів жінка двічі спускалася в укриття.
"Вона йшла вниз — у бомбосховище. Потім з нами всіма поверталася знову на шостий поверх. Лише піднялися і знову спускалися. Бо за 15 хвилин ще раз була повітряна тривога. Породілля спускалася, мовчала, терпіла. Навіть чути її не було в бомбосховищі. Коли закінчилася повітряна тривога, ми встигли піднятися нагору. Тому жінка народжувала не в укритті, а у відділенні", — розповіла лікарка.
Наступного дня знову лунала повітряна тривога, маля з мамою знову — у бомбосховищі.
"Знову тривога по всій Україні надовго. Світає. Тривога триває, але малюсінький справжній воїн тихенько сопе на руках, смокче пальчик, наче розуміючи, що мама не може його зараз погодувати", — говорить Леся Григорів.
Хлопчика назвали Матвійком. Він важить 3 200 г, зріст — 50 см.
"Назвали Вероніка — та, що несе перемогу"
Ця історія опинилася на шпальтах багатьох медіа. Врятована з пологового у Маріуполі Маріанна Підгурська через кілька днів народила здорову дівчинку.
9 березня окупаційні російські війська, які на той час уже давно від тактики бодай більш-менш чесної війни перейшли до тактики терору, скинули некеровану бомбу на пологовий будинок у Маріуполі. Снаряд упав у подвір’я, завдяки чому більшість людей, які перебували у закладі, вдалося врятувати.
Врятована після бомбардування пологового будинку Маріуполя Маріанна Підгурська
За словами тітки Тетяни, у Маріанни були призначені пологи на 9 березня. Дівчину шпиталізували раніше, бо через обстріли ні швидкою, ні автомобілем не могли би привезти потім. Через це її помістили у найближчу від дому лікарню.
"Контакту з родичами у мене не було, бо в Маріуполі немає зв'язку. Тому я зареєструвалася у всіх маріупольських чатах в телеграмі. Відстежувала, які будинки розбомбили, щоб розуміти, чи родичі живі. Потім я дивлюся — є інформація, що розбомбили пологовий і дитячу лікарню. Ви можете уявити мій стан. Серце розривалося. Думала, Маріанна померла. А через годину бачу, що її фото виклали у соцмережі", — розповіла Тетяна "Суспільному".
Маріанні вдалося вижити. Фото, як вона евакуювалась, облетіли увесь світ. А російські пропагандисти навіть звинуватили її у фейковій вагітності буцімто заради інсценування вчинення російськими військами акту тероризму.
Куди евакуювали племінницю, Тетяна не знала, бо не було зв’язку. До чоловіка Маріанни їй вдалося додзвонитися аж через 2 дні, 11 березня.
Наступного дня після бомбардування Маріанна народила доньку Вероніку
"Він сказав, що вчора о 12:00 Маріанна народила дівчинку. До того зв’язку фактично не було.Чоловік вийшов на зв’язок буквально на кілька секунд. Сказав, що вони живі, Маріанну евакуювали. Зрозуміло, що швидше за все народжували у бомбосховищі, бо там безперервні обстріли по всьому місту. Дівчинку назвали Вероніка — "переможна", — сказала Тетяна.
"Я ніколи не думала, що народжуватиму в таких умовах"
Коли у 21-річної жительки Бучі Ганни Тимченко почались перейми, місто нещадно обстрілювали. Їхати у пологовий сім’я не наважилась і вирішили народжувати вдома. На допомогу покликали лише сусідів.
"Я вважала за краще народжувати вдома, а не в душному підвалі. Мені було важко дихати, боліли легені, — розповіла BBC Ганна Тимченко. — Я ніколи не думала, що народжуватиму в таких умовах. Повний сюрреалізм. Це моя перша дитина, і я нічого не знала".
Сусіди Ганни у відчаї намагалися зателефонувати медикам, але зв'язок постійно обривався. За енним разом вдалося зв'язатися з гінекологом у Бучі. Він погодився прийти, але так і не з'явився. Пізніше того ж дня він написав повідомлення з вибаченнями і пояснив, що його зупинив російський патруль, який зламав його телефон.
Відтак Сусідам Ганни довелося самим приймати пологи.
"Коли вийшла голівка дитини, ми злякалися, — каже 49-річна сусідка Вікторія Забродська. — Дівчинка була синя, і ми не знали, що робити. Потім Ірина обережно повернула голівку, і дитина вийшла. Спочатку вона не плакала. Тоді ми почали її плескати, вона заплакала, а ми всі зааплодували".
Все це сталося 8 березня. Дівчинку назвали Аліса. Наступного дня родині дивом вдалося втекти із міста, що перетворилось на поле бою.
