Вперше за багато років День міста у Жмеринці пройшов без будь-яких святкувань та урочистостей. Через російську окупацію в місті відмінили масові заходи та концерти.
Натомість для юних жмеринчан і дітей із сімей переселенців провели турнір з шахів з солодкими подарунками і призами, підвели підсумки дитячого конкурсу творчості в міському музеї, і організували майстер-клас з інтуїтивного живопису.
У цей день представники влади вручили подарунки для дітей багатодітних родин жмеринчан, в яких виховується 4 і більше діток.
Цього ж дня заступники міського голови Костянтин Тимунь і Ольга Боровська, старости старостинських округів та практичний психолог зустрілися з родинами загиблих Героїв України, які з 2014 року обороняють кордони держави і рідну землю від російських окупантів.
У невимушеній атмосфері представники органу місцевого самоврядування висловлювали слова підтримки матерям і дружинам, які втратили синів та коханих, і запитували про потреби.
Матір загиблого Сергія Суслика Лідія Трофонівна розповіла, яким неймовірним був син: на відмінно закінчив школу, був улюбленцем серед шкільних друзів, вчителів, одногрупників, строковиків, контрактників-прикордонників, побратимів АТО та воїнів десантно-штормової бригади, де пройшли його останні дні служби на війні проти російських окупантів. У нього ще все життя мало бути попереду, однак ворожий обстріл ракетами «Калібр» військової казарми в Миколаєві обірвав життя чоловіка.
«Сергій все робив по дому: допомагав мені по господарству, садив малину, полуниці, а перед тим, як піти на війну, висадив на подвір’ї кущ троянд. Я казала йому, що вона в асфальті не приживеться, а він був впевнений, що розквітне. І вона розквітла… Але сина вже немає…», – з болем згадує жінка і просить допомогти перейменувати вулицю в селі Дубова на прізвище її сина.
«Ми розуміємо, що жодні слова підтримки і будь-які подарунки та грошові компенсації ніколи не замінять рідної людини і не згасять вашого болю, але нашим обов’язком є пам’ять про наших земляків, які віддали з нас найдорожче – своє життя», – акцентували Костянтин Тимунь і Ольга Боровська під час зустрічей.
Батьки та дружини загиблих Героїв ділилися своїми життєвими турботами, думками і вказували на те, які мають потреби.
Ігор Іванович, батько загиблого Артема Полянського, згадує шкільні роки сина в Браїлівській школі Забаштанського, де він з дружиною працюють. Родина педагогів прагне зберегти пам’ять про сина, який пішов на захист землі з перших днів війни і завжди казав: «Я не хочу, щоб у Браїлові була нова Буча чи Ірпінь! Тому я тут». Артем Полянський служив у 80 окремій десантно-штрурмовій бригаді. Загинув від уламків вибухового снаряду у Донецькій області.
До цих пір родина Ярослава Христюка намагається знайти тіло загиблого 26-річного молодшого сержанта 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ Ярослава Христюка, який загинув від російського обстрілу в Маріуполі у березні цього року.
Ярослав Христюк свідомо пішов до лав Збройних Сил і став на захист держави в рядах морської піхоти. Він мужньо тримав оборону і має десятки відзнак, орденів, подяк і грамот за сумлінну службу і професійне виконання обов’язків.
З 2016 року браїлівчанин тричі був відзначений державними нагородами: медаллю «Захиснику Вітчизни», орденом «За мужність» III ступеня, орденом «За мужність» II ступеня, «За взірцевість у віськовій службі» та почесним знаком «Маріуполь. Відстояли – Перемогли».
Десятки державних відзнак і почесний знак «Маріуполь. Відстояли – Перемогли».
Фото Ярослава Христюка з легендарного острова Зміїний і камінці, які він привіз звідти, до цих пір зберігаються у його спальні.
Ярослав Христюк – назавжди Герой у наших серцях
Допомога у придбанні дров на зиму, виготовлення і встановлення меморіальних дошок на фасади шкіл, перейменування вулиць на прізвища Героїв, допомога для лікування і юридичні консультації – це ті питання, які піднімали під час діалогу сім’ї жмеринчан, що втратили на війні рідних.
Усі прохання були взяті на контроль, і будуть вирішені у найближчий час під час засідань виконавчого комітету, сесії міської ради та у робочому режимі.
Мама і дружина Дениса Латчука разом із маленькою донечкою Героя розповіли про те, що хлопець загинув під час обстрілу російськими ракетами «Калібр» військової казарми в Миколаєві. Сьогодні рідні намагаються підтримувати один одного і прагнуть виростити донечку хорошою людиною.
Зустрілися заступники міського голови із науковим співробітником міського музею Олегом Антонюком, родина якого втратила Ярослава Кушпіту. Двічі учасника АТО, який брав участь у боях за Дебальцеве. До лав ЗСУ вступив старшим бойовим медиком, щоб рятувати життя іншим, але доля розпорядилася інакше, забравши життя Героя в боях за нашу Україну.
Будучи патріотом України, не міг залишитись осторонь військових дій на Сході країни ще у 2014 році. З молодшого сержанта виріс до заступника командира бойової машини. Навідник-оператор 7-ї «шаленої» механізованої роти, 3-й механізований батальйон 72-ї бригади.
Брав участь у боях біля Старогнатівки, у промисловій зоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. 2 березня 2017-го під час обстрілу під Авдіївкою витягнув двох побратимів з БМП, яка загорілася. Брав участь у взятті позицій «Орел» під Авдіївкою. Загинув 14 січня 2019 року внаслідок ворожого обстрілу з позицій проросійських терористів під час виконання бойового завдання поблизу селища Гладосове Бахмутський район. Наказом Президента нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)».
Під час зустрічі з матір’ю і дружиною загиблого на війні Петра Каменецького матір розповіла, що син був справжнім патріотом і в Збройні Сили України Петро відправився служити за власним бажання у 2020-му. Службу проходив водієм-механіком у 59-тій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Навчався у київському військовому ліцеї, і грав на валторні.
Сьогодні жінка прагне передати музичний інструмент для дитячого духового оркестру в Браїлові, які з початку війни своєю музикою і виступами зібрали понад 200 тисяч гривень, і разом із художнім керівником Віталієм Тодосюком придбали 3 автомобілі для наших захисників.
Щодня у думках і розмовах батьків теплі спогади про Антона Москаленка, який загинув, захищаючи Україну, у 2014 році від російського обстрілу в селі Маркіно Донецької області.
Щодня у думках і розмовах батьків теплі спогади про Антона Москаленка, який загинув, захищаючи Україну, у 2014 році від російського обстрілу в селі Маркіно Донецької області. Оксана Сергіївна та Яків Петрович щодня читають новини, з болем сприймають кожну звістку про загиблих, наш цвіт нації… і чекають на Перемогу у цій страшній війні.
Матір, батько і дружина загиблого у війні Максима Керничного повідомили, що прагнуть вшанувати пам’ять про рідного сина і чоловіка, перейменувавши вулицю Магістральну в мікрорайоні «ТЕЦ» на прізвище загиблого Героя, який загинув 29 червня 2017 року під час артобстрілу с.Новоселівка, Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Дружина загиблого Олега Пугачова Людмила Іванівна щодня просить в Бога про закінчення війни і перемогу для нашої держави. Жінка розповідає, що чоловік служив у Добровольчому батальйоні «ОУН», загинув у бою 2015 р. на передовій в селищі Піски під Донецьком від розриву міни. За тиждень після смерті Олега народилася внучка, яка є втіхою і розрадою для пані Людмили.
Кожен з нас сьогодні мусить розуміти ціну нашого спокою і мирного життя: хлопці там, в самому пеклі стоять на всіх нас, а ми змушені тримати тил – бути гідними людьми, пам’ятати і шанувати загиблих, працювати і підтримувати наших захисників. Пам'ятайте про це.
