Гучний сигнал сирен автомобілів пожежно-рятувальної частини ДСНС сьогодні пронизував нічне місто і глибоко торкався сердець усіх жмеринчан. Сотні людей утворили «живий коридор» і супроводжували Героя України Віктора Ліпей із позивним «Аміго» крізь усе місто до самого дому.
81-річна Надія Петрівна Надія Петрівна вийшла з квітами у своєму рідному мікрорайоні «ТЕЦ» на дорогу, щоб зустріти «на щиті» мужнього воїна, який віддав за нашу свободу і незалежність України найдорожче – своє життя....
Жінка крізь сльози не може вимовити жодного слова, і не може повірити, що через одного кремлівського карлика страждає стільки людей, проливається кров молодих хлопців, яким ще жити і жити…
Герой України Віктор Ліпей
Жмеринчани зупинили автомобіль із труною загиблого і ходою пройшли через мікрорайон «ТЕЦ» із прапорами.
Кожен водій у цей момент зупинявся і схиляв у пошані голову перед Героєм…
З квітами у руках, прапорами і схиливши голови проводжали молодого воїна за маршрутом: ТЕЦ- Магістральна - Птахіна - Свободи - Б.Хмельницького (Рубін) - Соборна- пров.Лютневий - Одеська 51А.
Із ревом сигналу автомобіля пожежно-рятувальної частини віддали пошану Герою колеги-рятувальники Жмеринського районного управління ДСНС.
Увесь колектив Жмеринського ліцею №3 стояв навколішках у цей день перед подвигом їхнього випускника… Вони ще пам’ятають, за якою партою сидів Вітя… Як на відмінно навчався, любив спорт, грав на гітарі, цінував дружбу і був вірним сином України.
Веселий, добрий, мужній, завжди привітний і доброзичливий... У нього все завжди було на відмінно: добре вчився в школі, з червоним дипломом закінчив Черкаську пожежну академію, заслужив авторитет у колег пожежно-рятувальної частини на посаді начальника караулу, став призером Європи з карате.... І в рядах перших, 25 лютого, став на захист рідної держави після повномасштабного вторгнення росії...
8 грудня серце 32-річного жмеринчанина Віктора Ліпей ворожа куля зупинила під Мар'янкою.
«Випускник школи №3, зовсім молодий хлопець, спортсмен, батько 3-річної донечки Евелінки, добрий, чемний, вічливий. А як гарно він співав під гітару довгими вечорами. Ми слухали його і чули його голос, ми віталися з ним, бажали йому Ангела-Охоронця, коли він їхав на війну.
Він був нашим сусідом, був з нами поряд, любив своїх батьків, брата, а тепер його не має...
Батьки – Наталя та покійний Льоня, дуже гарно виховали своїх двох синів.
Навчили поважати людей, любити свою землю. Вітя, в числі перших, пішов в тероборону, а пізніше добровольцем попросився на фронт.
Ти так мало жив, а так багато зробив для нас, для родини, друзів, для всіх українців, для своєї рідної землі. Разом з побратимами відстоював незалежність та свободу України, ти став її та нашим Героєм.
Ти так мріяв про Перемогу. Твоя війна закінчилася. Вічна пам'ять про тебе, Вітя, буде у наших серцях», – такими словами згадують Віктора рідні та знайомі.
Віктор із позивним «Аміго» служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Із гаслом «Завжди перші!» разом із побратимами йшов у бій за рідну землю... Пройшов Слав'янськ, Покровськ, Лиман, з липня давав відсіч окупантам під Мар'янкою...
У бою за незалежність України та нашу свободу серце відважного і хороброго воїна зупинилося...
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі слова співчуття матері загиблого Героя України Наталі Борисівні та усій родині з приводу втрати дорогої людини.
Жодні слова не загоять ран материнського серця... Він був яскравим прикладом вірності, патріотизму, життєлюбності, порядності... Таким Віктор і залишиться в нашій пам’яті і серцях.
Завтра, 12 грудня, у Жмеринській громаді за розпорядженням секретаря міської ради Вадима Кожуховського оголошено Днем жалоби. Прощання відбудеться об 11.00 від будинку Героя по вулиці Одеська 51 А до центрального кладовища.
Вічна пам’ять Герою! Нашому захиснику!
