З самого ранку вони віншували працівників виконавчого комітету колядками і прославляли народження Ісуса Христа, а вже після обіду домовилися з секретарем Жмеринської міської ради Вадимом Кожуховським про бліц-інтерв’ю. Отож, публікуємо для наших читачів інтерв’ю юних журналістів гуртка «Інший погляд» Центру позашкільної роботи Анни Кузнєцової та Софії Явтухівської.
– Доброго дня! Ми сьогодні засіяли пшеницею ваш кабінет на добробут для нашої громади та успіхи у 2023 році. Дозвольте вам задати кілька питань.
– Будь ласка. Радий вас вітати.
– Вам лише 29 років. Ви чи не наймолодший у депутатському корпусі, і зараз ви виконуєте обов’язки міського голови. Як вам це вдається?
– Це не лише моя робота. Міська рада це колегіальний орган, тут працює багато людей, які відповідають за різні напрямки роботи, у кожного є свої завдання, які він виконує. У зв’язку з об’єднанням громад збільшилася кількість людей у Жмеринській громаді, і розширився перелік послуг, які ми надаємо для жителів та переселенців. Це різні управління та відділи, які відповідають за надання пільг і допомог, працюють за напрямками спорту, освіти, культури, житлово-комунального господарства, прозорого офісу ЦНАП, де можна отримати будь-який необхідний документ, наприклад оформити автомобіль чи закордонний паспорт. Це і старости усіх населених пунктів, які приєдналися до Жмеринки, вони відповідають за напрямки роботи у їхніх селах і селищах.
– Яку мрію з дитинства вам вдалося здійснити?
– Стрибнути з парашутом. Це була мрія. І в 2012 році я пішов в армію, потрапив у 95 Десантно-штурмову бригаду і здійснив успішно 6 стрибків. І таким чином мрія дитинства збулася.
– А де Ви навчалися до армії?
– Закінчив школу №5, потім Київський технікум залізничного транспорту та Харківську Академію залізничного транспорту.
95 ДШБ.
У 2012-2013 рр. проходив строкову військову службу в 95 Окремій аеромобільній бригаді в м.Житомир. У серпні 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України для виконання бойових завдань у Донецькій та Луганській областях. Брав участь у боях за Донецький аеропорт, Водяне, Опитне, Піски, Авдіївку.
– Коли Ви зрозуміли, що хочете займатися тим, чим займаєтеся зараз?
– У 2020 році мені запропонували йти на вибори, і я прийняв рішення, що міську раду повинна представляти молодь, яка прагне змінити місто і громаду на краще.
– Що подобається у вашій професії?
– Спілкуватися з людьми. Чути їхні проблеми і вирішувати їх. Коли чуєш про проблему, а потім докладаєш зусиль, щоб її вирішити, то, напевне, немає кращого відчуття для себе у такий момент.
– Як відпочиваєте після роботи?
– З сім’єю. Забираю доньку Єву з дитячого садочка, і разом з дружиною проводимо час у сімейному колі.
– Де познайомилися з дружиною? І скільки часу ви разом?
– З дружиною познайомилися в Харкові, в незламному Харкові. Вона також вчилася у залізничній академії, і працювала на залізниці, але у 2016 році погодилася на моюпропозицію переїхати до мого рідного міста, до Жмеринки.
– Виходить, що у вас сім’я залізничників?
– Так, мій батько також довгий час працював у Локомотивному депо машиністом, і сестра також залізничниця.
– Яким був ваш шлях до посади секретаря міської ради?
– Я пройшов шлях від складача поїздів до маневрового диспетчера, працював черговим по станції, між цим була армія, а потім участь в АТО.
– Якщо б ви могли стати персонажем книги чи героєм фільму, то ким би ви стали?
– Не знаю, чи є такий фільм. Але я б хотів стати таким героєм, якому під силу за 1 день закінчити війну. Боляче дивитися в очі матерям, які втрачають синів, чоловіків.
– Яка подія з дитинства вам найбільше запам’яталися?
– Напевне, літні канікули. Коли їздив в Могилівку і Стодульці до бабусь і дідуся. Раз в рік їздили на море, відпочивали в Сімферополі, в Залізному порту, в Херсоні. Так мрію, щоб ми знову змогли відпочивати на звільнених українських землях.
– А що зробили в дитинстві такого, за що сварилися дорослі?
– Один раз мене не взяли на море, і я трохи був ображений. В той момент мав свої дитячі збереження, і купив мотоцикл. Батьки не дуже були в захваті від такої моєї витівки.
– Виходить, ви не мали прав?
– Ні, не мав. Мені було лише 13.
– А яку категорію зараз маєте?
– Категорію В.
– Що плануєте хорошого зробити для Жмеринки у 2023 році?
– Насправді є багато крутих, класних проєктів, і на чимало з них вже є виготовлена проєктно-кошторисна документація. Але треба дивитися по ситуації, як будуть відбуватися події в державі. У нас в Жмеринці багато років існує проблема із мережами водопостачання та водовідведення. Це те, що потребує уваги, і коштів. Скажу чесно, хочеться вкладати кошти в розвиток громади: в спорт, в стадіон, нові дитячі та ігрові майданчики, в освіту (особливо в сільській місцевості допомогти закладам), в дороги (особливо ті маршрути, якими курсують автобуси у нашій громаді), в безпеку громади.
Для водоканалу придбали техніку у комунальну власність громади
Але, на жаль, ми бачимо, як події часто змінюють наші плани: у 2021 році ми будували кисневі станції і купували кисень і все необхідне для закладів медицини, щоб зменшити кількість хворих на коронавірус. У 2022 році ми змушені були виділяти кошти на ремонти в укриттях, бомбосховищах в закладах освіти і соціальних закладах громади. Хто думав, що ми будемо витрачати кошти громади на такі речі? Але це наше сьогодення, ми мусимо дбати про безпеку насамперед дітей. Завдяки підтримці виконавчого комітету і депутатського корпусу ми виділили кошти на придбання генераторів, на системи вентиляції і рекуперації у підвальних приміщеннях, на вбиральні і душові кімнати. Ми вкладаємо і розвиток дітей і я вважаю, що це правильно.
А також я хочу, щоб кожен депутат і кожен голова квартального комітету спільно з виконавчим комітетом у цьому році зробили важливе і потрібне у кожному мікрорайоні нашої Жмеринської громади. Бо у всіх є нагальні проблеми і потреби.
– Яку б пораду ви дали сучасній молоді?
– Не знаю, яка це може бути порада, адже ми самі переймаємо часто досвід і нашої неймовірної молоді. 24 лютого ми побачили, які неймовірні дівчата і хлопці живуть в Україні, жінки і чоловіки. Вони не боялися ставати плече-в-плече і йти на захист країни, змінювати власні звички на волонтерство. Як в один день у нашій Жмеринці з’явилися гуманітарні штаби, самоорганізовані волонтери, Маскувальні феї, люди, які виготовляють окопні свічки, плетуть сітки маскувальні, готують тушонки, передають необхідні речі на передову, і готові віддати останнє заради нашої перемоги.
– Дякуємо за розмову.
– І я вам дякую за цікаві питання. Було приємно з вами познайомитися. Успіхів вам і натхнення.
Спілкувалися учениці Жмеринського ліцею №1,
журналісти студії «Інший погляд»
Анна Кузнєцова та Софія ЯВТУХІВСЬКА
