18 березня для нього щороку подвійне свято. Цього дня він відзначає день визволення рідного краю від окупантів та святкує свій день народження. Цьогоріч ця дата стала особливою, адже йому 101 рік, а рідна Жмеринщина відзначає 75-ту річницю визволення від нацистських загарбників.
Із 101-м днем народження Василя Івановича Веселюка привітав голова райдержадміністрації, депутат обласної Ради Олег Легеза. Від свого імені та від імені голови районної ради Василя Малярчука Олег В’ячеславович привітав жителя села Леляки квітами та грошовою премією.
До вітань приєдналися Леляцький сільський голова Олександр Смущак, голова районної організації ветеранів Анатолій Паламарчук, начальник відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю райдержадміністрації Оксана Сокол та голова первинної ветеранської організації села Леляки Григорій Дикальчук.
Василь Іванович зустрічав гостей з усмішкою та сильним рукостисканням. «Я щасливий, що ви розділили мою радість спільно зі мною і моїми рідними», – мовив іменинник. Очільник Жмеринщини Олег Легеза зауважив, що Жмеринський район може пишатися такими працелюбними, сильними і загартованими мешканцями.
Секрет довголіття у праці і постійній зайнятості
Василь Іванович усе життя присвятив розвитку залізничного транспорту, має 32 роки трудового стажу у Вагонному депо м.Жмеринка. Довелося пройти чоловіку і всі щаблі воєнного лихоліття: з 1939 року призваний до війська, а після армії одразу пішов на війну. У роки Другої світової воював з окупантами у складі мінометного і кулеметного взводів. Отримав поранення та контузію, має численні нагороди і відзнаки за мужність, відвагу та бойовий дух. Разом з дружиною Ніною виховав доньку Людмилу та двох онуків Раю і Євгена.
Онучка Раїса залишила будинок у Жмеринці і проживає з сім’єю поруч з дідусем. Каже, що він ще той оптиміст і життєлюб: «Дідусь дуже рідко хворів, а якщо доводилося боротися з недугом, то ніколи не вживав таблеток, і увесь час дуже багато працював. Навіть після смерті дружини, у віці 85 років він тримав корову і порався по господарству. У цьому і є його секрет довголіття – у праці і оптимізмі».
Пишається Василь Іванович своїми правнуками Тетяною, Оленою та Мішею і праправнучками Рітою, Марійкою, Тіною і Арінкою.
Правнучка Тетяна розповідає, що дідусь завжди багато читав, аж до 90-та років у нього біля ліжка була лампа і він перечитував одна за одною нові книги. «Він любив читати книги про війну, перечитав, напевне, не одну бібліотеку, а от фільми про війну не любив, казав, що там усе не так, як було насправді», – ділиться правнучка.
Династія залізничників від прапрадіда
Усі рідні, крім онучки Раїси, яка присвятила себе педагогічній ниві, обрали шлях Василя Веселюка – пов’язали свої професії із залізничною справою: хто провідник, хто оглядач вагонів, є у родині й інженери та інші фахівці сталевих магістралей.
Добра, оптимізму, душевного тепла і родинного затишку бажали почесному довгожителю гості за щедрим українським столом. Господар будинку частував і припрошував, та не переставав розповідати цікаві життєві історії, невигадані, а пережиті і підкорені.
З роси і води, шановний імениннику!
