Фото, від яких мурахи з першого погляду – жмеринчанка Софія Самохвалова бере участь у міжнародному фотопроєкті та ділиться надзвичайно емоційними авторськими роботами. Азовсталь, Драмтеатр, Маріуполь, Буча залишили свій осад у людських душах. Ділимося з вами фото талановитої фотографині зі Жмеринки та віримо в перемогу Софії Самохвалової.
Софії Самохваловій лише 19, але її фотороботи підкорили вже не одне серце. Талановита випускниця гуртка «Інший погляд» часто фотографує виступи гуртківців Центру позашкільної роботи, а також влаштовує авторські зйомки на замовлення для усіх охочих. Разом з керівником гуртка Ольгою Горбань дівчина не раз брала участь у різних соціальних проєктах, які демонстрували важливу проблематику сьогодення.
З перших днів війни Софія стала волонтером та долучилася до команди «Самоорганізовані волонтери». Активні жмеринчани допомагають українським військовим, турбуються про людей, які втратили свої домівки та переїхали до нашого міста, збирають на дрони та тепловізори для Збройних Сил.
Наразі Софія бере участь у міжнародному фотопроєкті «Втрачені родинні зв'язки», який організували для професійних фотографів з Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови та України. З-поміж 18 фотографів, які беруть участь, журі обере шість переможців. А призовий фонд для переможця складає 1000 євро.
Фото, від яких мурахи з першого погляду
Для участі в міжнародному фотопроєкті Софія спільно з вихованцями гуртка «Інший погляд» та жмеринчанином Олегом, який захищає рідну землю від російських загарбників, підготувала авторську зйомку. Фотосесію провели в Центрі позашкільної роботи.
Щемливі фото не залишать байдужим жодного глядача
«Фото передають емоції втрати. Втрати родинних зв’язків, рідних, друзів, побратимів. Кожне місто залишило свій осад у людських душах. Родинні зв’язки втрачаються через війну, яка зробила тисячі дітей сиротами, забираючи рідних і близьких. Але розлучити нас неможливо поки ми єдині», – акцентує жмеринчанка Софія Самохвалова.
Азовсталь – страждання військового, за тих, хто йому був більше ніж друзі. Це люди, які бились пліч о пліч, були поруч коли переживали страх та муки.
Маріуполь – біль дівчини, який виривається з середини серця, через загибель тисячі людей, через пекло, яке вони пройшли.
Буча – гнів хлопчика, що залишився без щасливого та безтурботного дитинства, дитинства без війни, без ракет та вибухів.
Драмтеатр – маленька дівчинка, очі якої повні страху. Страху за те, що відбулося з дітьми, які ховались від ворожих атак, з якими вона могла гратись на одному майданчику….
Бажаємо успіху талановитій Софії Самохваловій та віримо в перемогу.
