Він мав бронь, але відмовився від неї ще в травні, і хоча навіть не служив в армії, але вирішив взяти до рук зброю, і стати на захист рідної землі.
34-річний випускник школи №3, водій екстреної медичної допомоги, щирий і доброзичливий чоловік, батько, чоловік, вірний син українського народу, старший солдат-сапер інженерно-саперного взводу в/ч А4017 Сергій Кришталь загинув 10 лютого за незалежність України і нашу свободу у населеному пункті Федорівка Бахмутського району.
«Якби у цьому світі було побільше таких світлих людей, як наш Сергій, цей світ був би кращим… Відповідальний, товариський, щирий, справедливий і дуже добрий. Його світла вистачало на усіх нас. І хоча від працював лише 3 роки водієм швидкої, він зарекомендував себе чудовим працівником, здобував перемоги на змаганнях серед водіїв швидкої за відмінні вміння і навички у роботі. Він мав бронь, але відмовився від неї і в травні пішов добровольцем у ЗСУ. Ми завжди будемо його пам’ятати!», – такими словами згадують Сергія його колеги, працівники Екстреної медичної допомоги.
Сергій Кришталь, Герой України
«Ще один наш учень журавликом в небо… Сергій Кришталь віддав своє життя, щоб ми жили у вільній Україні, робили все, щоб вона процвітала, радувалися кожному дню. Невимовно боляче… Допоки буде школа, допоки буде Україна і цей світ, тебе пам'ятатимуть, Сергію, рідні, близькі, друзі, однокласники, учителі, наш народ, а головне – це твій син… Герої не вмирають», – згадує Сергія його вчителька Ірина Адамусик.
«Ти показав, як можна любити, і я передам твою любов сину… Я могла тобі розповісти те, що не кажуть ніколи й нікому, а ти завжди розумів і підтримував. При останній зустрічі ти витирав мені сльози, і обіцяв, що ніколи не залишиш, що будеш берегти себе… Сергійчику, рідний мій, не вірю, що втратила тебе... Не вірю, що не сховаєш більше мене і діток в свої обійми від цілого світу... Ти наш Герой, ти віддав своє життя за мирне небо, за вільну Україну. Ти наш Ангел, наш Захисник, який тепер буде оберігати нас з небес...», – із болем згадує дружина Світлана.
Сергій Кришталь з дружиною Світланою і донечкою Антоніною
Секретар міської ради Вадим Кожуховський від імені виконавчого комітету міської ради і депутатського корпусу висловлює щирі співчуття матері загиблого Героя Антоніні Леонідівні, батьку Анатолію Андрійовичу, дружині Світлані, сестрі Ользі та дітям Євгенію і Антоніні.
Сергій Кришталь з батьками і сестричкою
Жодні слова втіхи не загоять ран на серці матері, не заспокоять болю дружини та всієї родини, але наш обов’язок пам’ятати вічно вірного сина України, який віддав за рідну землю, за нашу свободу найдорожче…
Глибокі слова співчуття та підтримки родині, друзям, товаришам і побратимам загиблого Героя. Ми поділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами.
Про час зустрічі «на щиті» Героя повідомимо додатково. Орієнтовно це буде п’ятниця, 17 лютого.
Пам’яті Сергія Кришталя
Вірш Катерини Рубан
Син солдата ЗСУ
Сергій Кришталь з сином Євгеном
Син, ти мене пам’ятати не будеш.
Я на небо, маленький, уже полетів.
Я знаю, які іграшки ти любиш,
Я знаю, як тобі купити їх хотів.
Ми знайомі з тобою недовго – пів рочку.
Я завжди тебе сильно хотів і чекав.
Я так мріяв про сина, про дочку.
І в липні мені Бог тебе послав.
Такого сіроокого прекрасного малого
Матуся наша каже, що ти викапаний я.
Маленька копія мене – великого такого.
Мій ніс і мої очі, і посмішка моя.
Син, я знаю, ти мене не осудиш.
Ти виростеш й скажеш, що я був правим.
Малий, та просто я не міг інакше, чуєш?
Ну не судилося мені стати старим.
Війна безжальна, котик, безпринципна.
Життя під час війни – це спалені мости.
Любов живе, надія, спокій, відчай.
Є й світло на війні-для мене це був ти.
Син, ти мене пам’ятати не будеш.
Я на небо, маленький, уже полетів.
Я знаю, які іграшки ти любиш,
Я знаю, як тобі купити їх хотів.
Lego, зошит, книжку – попроси матусю.
Ти, син, тепер в нашій родині на посту.
Цілуй за мене маму, бережи бабусю
І пам’ятай: ти – Син солдата ЗСУ!
