«Мы пришли вас асвабаждать», «У вас же нацики», «Нам сказали, что мы на учениях», «Мы заблудились»… І ще багато інших версій доводиться чути Володимиру Золкіну у розмові з російськими полоненими, у яких він запитує: «Чому ви прийшли на територію України?», і намагається пояснити, що тут, в незалежній і демократичній державі, їх ніхто не чекав.
Мільйони людей передивилися інтерв’ю Володимира Золкіна по кілька разів, але мало хто знає, що він родом зі Жмеринки, «секторський хлопець», який закінчив школу №6 та ВПУ, намагається розповісти правду усьому світу та найперше – росіянам про війну в Україні.
Про те, як виникла ідея запустити проєкт «Ищи своих», що має на меті протистояти російській дезінформації про війну в Україні, – запитуємо у нашого земляка, хлопця з мікрорайону «Сектор», популярного журналіста і блогера Володимира Золкіна.
Він народився у Києві, але довгий час з батьками проживав у Жмеринці, навчався у місцевій школі №6, закінчив Вище професійне училище за спеціальністю лицювальник-плиточник, потім вивчав юриспруденцію у Вінницькому міжнародному університеті розвитку людини «Україна». Після служби в армії Володимир займався юридичною практикою в Києві, створив свій You Tube канал, де висловлював власні думки щодо різних соціально-політичних подій у нашій державі.
Після 24 лютого 2022 року кількість підписників на каналі з 13 тисяч зросла до мільйона і продовжує щодня збільшуватися, адже Володимир розповідає правду про війну в України часто устами самих російських полонених, які намагаються переконати навіть своїх родичів у тому, що ніяких нацистів в Україні немає, і ніхто їх тут не просить «асвабаждать от нациков».
– Ідея брати інтерв’ю у полонених, на мій погляд, абсолютно очевидна. До того часу я знімав відео про різні суспільно-політичні ситуації в державі, це було як хобі, а після повномасштабного вторгнення хотів показати росіянам, що тут насправді відбувається. Я обривав телефони усіх знайомих і служб, щоб дали мені можливість поспілкуватися з полоненими, – розповідає Володимир.
У цей час радник міністра внутрішніх справ Віктор Андрусів за ініціативи МВС України створив проєкт «Ищи своих», а Дмитро Карпенко розробив чат-бот в Телеграм, через який росіяни можуть ідентифікувати полонених і загиблих солдатів російської армії. Одразу після запуску чат-боту почали надходити звернення від росіян щодо пошуку їхніх родичів, і Володимир Золкін у прямому ефірі запитував: «Що ваш родич тут робить?», «Що він тут забувся?»», «Чому прийшов на територію іншої держави з війною?». Трансляцію дивилися одночасно понад 50 000 людей, що говорило про необхідність такого проєкту.
Перше інтерв'ю – 15 березня в СІЗО
Надалі складна частина завершилася, йому надали дозвіл говорити з полоненими, і почалася рутинна робота по всій території України. Своє перше інтерв’ю він записав через 2 тижні після повномасштабного вторгнення – 15 березня 2022 року в СІЗО. На сьогодні разом з Дмитром Карпенком Володимиру Золкіну вдалося записати вже понад 500 інтерв’ю з російськими полоненими.
Понад 500 інтерв'ю з російськими полоненими
На запитання, чи є історії, які здивували і запам’яталися найбільше, відповідає емоційно: «Блювати хочеться, і без варіантів».
Хоча у пам’яті пригадує одну історію, яка запам’яталася емоційно.
«Одного разу, коли ми брали інтерв’ю в лікарні, там були троє поранених росіян: один без ноги, другий з обгорілими руками, третій взагалі був ледь складений, лежав на апараті Ілізарова. Це абсолютно молоді люди, яким по 18-19 років.
Коли я запитав, чи знають їхні родичі, де вони зараз, звісно, вони відповіли, що не знають. І коли я зателефонував мамі одного з них, вона повідомила, що її сина вже поховали, вона отримала 2 похоронки, а «добрі» люди поставили на аватарку сину чорну стрічку. Жінка виявилася адекватною (що буває дуже рідко), була щаслива дізнатися, що її син живий, поговорити з ним. Вони довго двоє плакали. І хоча я не дуже сентиментальна людина, але мене ця історія зацепила», – згадує Володимир Золкін.
Володимир Золкін
Чому він назвав цю жінку адекватною? Бо більшість батьків або не хочуть чути нічого про їхніх дітей, або взагалі не визнають, що у них є діти.
«Люди, які живуть в країні тотального рабства і примусу, яким заборонено навіть думати, не те що говорити, звісно, думають, що у нас тут так само, як і в них. Вони не хочуть нічого слухати, і навіть не вірять у те, що говорять їм їхні діти. І таких більшість» – акцентує Золкін.
«Мы же освобождаем вас от Америки! Да и Украина это русская земля!», – часто доводиться чути в розмові з російськими полоненими.
– А скільки таких, що вдалося переконати у протилежному? Які повірили словам своїх дітей, що вони окупанти, виконують злочинний наказ і намагаються завоювати території іншої держави, при цьому вбивають мирне населення і руйнують будинки, школи, дитячі садочки, цілі міста і села?
– З 500 інтерв’ю таких історій десь, напевно, 20. Це лише 10%, які можуть мислити, аналізувати і розуміти. Є навіть такі інтерв’ю, коли син запитує у матері: «Мам, что ж ты такая зомбированная?».
– Фундаментальним вашим питанням є «Чому ти прийшов в Україну?». Які відповіді є найчастішими на ваше питання?
– Перші відповіді часто звучали «Мы думали это учения», «Мы заблудились», «Нам сказали, что вас надо асвабадить от нациков и фашистов». І коли запитуєш: «Ну що, вдалося захистити?», схиляє голову і каже: «Нас обманули». Але є також і відсоток людей, які кажуть: «Приказ!». Далі йому важко щось пояснювати, бо він в вважає себе найперше військовим, а вже потім людиною. З такими найважче. Вони не думають і не хочуть думати. А є багато і таких, хто пішов заради грошей. Відверто кажуть, що їм пообіцяли закрити іпотеки та кредити.
Паралельно з проєктом «Ищи своих» в Україні запустили проєкт «Хочу жить», який дозволяє росіянам, які не хочуть воювати в Україні, здатися добровільно у полон. Гуманітарний проєкт дозволяє врятувати життя і передбачає дотримання Женевських конвенцій щодо поводження з полоненими.
Майже 10 000 підтвержених звернень
На гарячі лінії «Хочу жить» надходить 50-100 звернень на добу. Згідно статистики майже 10 тисяч звернень вже підтверджені. А серед звернень є і такі, які вже по кілька разів полонені.
- Чому ти знову прийшов в Україну? Ти ж обіцяв, що повернешся і вже не будеш воювати?
- Мені треба були гроші.
- Але ж ти розумієш, що наступного разу ти можеш повернутися додому не так, а в чорному пакеті?
- Російський «Ванька» на ці слова лише опускає голову і мовчить. А що йому ще сказати?
І тут я не можу запитати у Володимира: «Чому ж ми такі лояльні до них? На утримання по 10 тисяч гривень в місяць, їжа, медицина, можливість спілкування з рідними?».
Володимир відповідає: «Хай ідуть. І по другому, і по третьому разу. Нам потрібно здійснювати обмін. Такого російського «Ваньку» ми можемо обміняти на трьох наших хлопців, які в російському полоні.
Володимир Золкін
– У ваших відео ми часто помічаємо, що ви намагаєтеся достукатися до свідомості росіян, при цьому не намагаєтеся принижувати особистість. А в Росії створили схожий канал «Ищу хохлов». Як ви до цього відноситеся?
– Не можна принизити того, хто по своїй суті вже принижений. З мого боку ніякої поваги немає, просто неформальна бесіда, яка має на меті відкрити очі на багато речей. Вони ж створили кілька каналів, один із них називається «Шукай хохлів». Образлива назва. Вони не здатні робити щось нормально, якісно, порядно та інтелігентно. Їм треба ображати та принижувати. Вони ж вважають себе найвищою расою.
І якщо я ставлю нормальне запитання: «Чому ти прийшов в Україну?», то росіяни як питатимуть в українського полоненого? Чого ти боронив свою землю?
– Які міста Росії в топі за переглядами?
– В тиждень мільйони переглядів по всьому світі. Якщо говорити про Росію, то перше місце посідає Москва, і звернень найбільше до чат-боту надходить саме з Москви. Друге місце по зверненнях і переглядах посідає Краснодарський край, на третьому місці Санкт-Петербург, на 4-му – Нижньогородська область, а на 5-му – Донецька область. Так, саме з Донецька люди часто не хочуть воювати, і бронюють собі місце в полоні через проєкт «Хочу жить».
Винагороди за полонених для захисників України
З осені минулого року проєкт Володимир Золкіна розпочав ще один напрямок роботи: для бійців Збройних Сил України почали виплачувати винагороди за полонених рашистів. За відео з полоненими, які потім публікуються на Телеграм-каналі бійцям надають винагороду: 200 доларів за ДНР-івця, взятого в полон, 300 доларів – за пересічного російського солдата, 400 доларів – за офіцера, 500 доларів – за старший офіцерський склад.
«Усі виплати ми здійснюємо абсолютно із донатів за перегляди. І в такий спосіб ми підтримуємо наших захисників, і намагаємося робити все можливе, щоб поповнювати обмінний фонд полоненими. Що дуже важливо сьогодні. При цьому хочу зауважити, що безпосередньо до самого обміну полоненими я не маю ніякого відношення. На це є спеціальні державні структури, які займаються обміном полоненими. У нас же з Дмитром інший напрямок роботи», – акцентує Володимир.
Володимир Золкін
Поспілкувавшись із Володимиром Золкіним, можу сказати, що це дуже інтелігентна і освічена людина, зі сталевими нервами, яка з усіх сил намагається протистояти інформаційній війні.
Він допомагає усьому світу дізнатися про мотиви злочинної російської армії, яка не дотримується жодних конвенцій і міжнародного гуманітарного права, маніпулює фактами, намагається переписати історію, і приховати сліди злочинів на території України.
Світ ще довго у майбутньому розслідуватиме військові злочини Росії в Україні, а такі свідчення та інтерв’ю з полоненими допомагають не тільки зафіксувати злочини, а й зрозуміти, що вони виконують злочинний наказ Кремля на території незалежної суверенної держави.
