11 квітня до храму Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ по вулиці Миколи Борецького з живими квітами поспішали і діти, і дорослі. Кожен хотів віддати шану прекрасній жінці, справедливому і мудрому педагогу, першій вчительці, яка у серці кожного залишила теплий слід на все життя.
«Зоя Олексіївна для нас назавжди залишиться взірцем мудрості, жіночності, інтелігенції. Ми були в неї першими, і вона у нас була наша перша вчителька… Така молода, прийшла в красивій сукні, із вишуканою зачіскою. Вона була найкраща, адже поганих учнів у неї ніколи не було», – такими словами згадують Зою Олексіївну Оноцьку її перші учні, які були першокласниками у 1977 року – Віталій Кубай, Сергій Крижановський та Віталій Сидоренко.
«Завжди справедлива і мудра. Вона могла не сваритися, але ми навіть її погляд розуміли, що так робити не можна. Вона навчила нас бути дружніми», – зі сльозами на очах згадують свою першу вчительку учні 9-Б класу, які усім класом прийшли віддати шану дорогій людині.
«Вона не була моєю вчителькою, але вона була такою, яка запам'ятається своєю справедливістю і мудрістю на все життя, – згадує рятувальник Роман Скорик,
– Одного разу я побився з одним хлопцем на долині біля школи, і проти мене були всі: і вчителі на чолі з директором, і міліція. А вона була єдина (!), хто заступився за мене у тій ситуації. Для мене це був урок на все життя. Шкода, що так рано йдуть з життя такі прекрасні люди. Вічна пам'ять!».
«Пам'ятаємо її чесною, справедливою, вона вірила у кожного свого учня, і казала, що не важливо, яку професію ви оберете для життя, головне – будьте справжніми людьми!», – згадують Зою Олексіївну її випускники Сергій, Альона, Катерина та Михайло.
«Дуже добра, але і справедлива. Із Зоєю Олексіївною пов'язано багато приємних спогадів. Вона навіть коли сварилася на нас, то це було по-материнськи. Вона завжди любила дітей, і всі діти в неї були однаково хорошими: і ті, хто вчився на відмінно, і двійочники», – згадує свою вчительку військовослужбовець Євген Чепіс.
Адміністрація Жмеринського ліцею на чолі з директором Сергієм Шмалем, педагогічний колектив, представники управління освіти, міської ради, депутати, залізничники, керівники підприємств та установ, а також рідні і близькі люди, які знали, цінували, любили і шанували справжнього Учителя, прийшли до храму, щоб попрощатися із Зоєю Оноцькою та підтримати рідних – чоловіка Валерія Васильовича, дітей В'ячеслава і Лілію та їх родини.
Отець Сергій провів богослужіння і акцентував, що саме вчителі та священики не просто дають знання, а й вчать головному – бути Людиною на землі. Це і є основна місія кожного справжнього педагога. Саме такою була і Зоя Олексіївна Оноцька – любляча, справедлива, мудра…
Нагадаємо, що на 73 році життя підступна хвороба обірвала життя прекрасної людини, освітянки школи №1, першої вчительки багатьох відомих особистостей нашого міста – Зої Олексіївни Оноцької.
Про таких особистостей, як Зоя Олексіїна кажуть: Учитель від Бога, справжній взірець жіночності, справедлива, мудра…
Кожне її слово лагідно торкалося дитячих маленьких сердець, вчило цінувати дружбу і любити життя, у неї ніколи не було поганих учнів, а її материнської любові вистачало на всі покоління випускників Жмеринського ліцею №1.
Хтось із великих сказав: «Коли помирає особистість, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Зою Олексіївну – учительку, яка виховала не одне покоління учнів, уміло навчаючи їх мудрості та відповідальності.
«Якщо у вас поганий настрій, ви не повинні його зганяти на своїй сім’ї, і найголовніше – на своїй дитині. Дитина – це сонце, лагідний промінчик, який дає сенс нашому життю. Зранку поспішаєте? Не біжіть і не звинувачуйте дитину, що не встигає за вами, і ви спізнюєтеся. А прокиньтеся раніше, зробіть все, що потрібно, і вийдіть завчасно, щоб не поспішати. По дорозі краще розкажіть щось дитині, наприклад про пору року, про птахів чи рослини, про те, що поруч з вами. Говоріть з дітьми, як із дорослими, вчіть їх любити це життя, цінувати дружбу, бути відповідальними, і головне – справжніми людьми», – пам’ятаємо мудрі поради Зої Олексіївни батькам на батьківських зборах.
«Справжня вчителька, перша і така, яка залишає слід у серці на все життя. Світла, відкрита та відверта людина, яка, коли говорила, то замовкали усі та уважно слухали! Вона віддала частинку свого серця кожному своєму учневі! Завжди пам’ятатимемо її мудрі поради, ласкаве слово і наші цікаві уроки. Це велика втрата лише для нашої громади, але Зоя Олексіївна житиме й надалі, вона у наших серцях, а її випускники – у різних куточках світу», – згадують Зою Олексіївну її учні.
Колектив Жмеринського ліцею №1 на чолі з директором Сергієм Шмалем, учні, випускники та батьки сумують та розділяють скорботу і біль рідних та друзів. Висловлюємо щире, глибоке співчуття родині Оноцьких – чоловіку Валерію Васильовичу, дітям Вячеславу і Лілії та їх родинам.
Храм Пресвятої Богородиці ПЦУ
Світла пам’ять про Зою Олексіївну Оноцьку завжди буде жити серед рідних, друзів, колег, батьків та її учнів.
Вічна пам’ять прекрасній Людині!
Мій любий вчителю, ти тільки знай:
Любов до тебе житиме завжди,
У будь-яку годину, будь-де ти пам'ятай:
Закладений тобою скарб в нас житиме віки.
