У чорній хустині, вмиваючись слізьми, сидить біля могили посивіла матуся. Її син став Героєм, загинув за вільну і незалежну Україну. Стільки таких матусь по всій Вкраїні? Якою страшною є ціна нашої свободи…
Матір Ольга Володимирівна вмивається слізьми біля могили сина Василя Федьковича, який загинув за вільну Україну
У Провідну неділю у Жмеринці на кладовищі було дуже людно: жмеринчани прийшли віддати шану померлим родичам та вклонитися перед подвигом мужніх Воїнів, які загинули за рідну землю у війні з російськими окупантами.
На високих флагштоках тріпочуть від вітру синьо-жовті прапори, які, немов хочуть усім нам нагадати: «Дивіться люди, ось ціна вашої свободи! Не забувайте про них, про світлих Воїнів, які віддали за волю найдорожче – своє життя!».
Пам'ятайте люди: ось ціна вашої свободи!
Священики молилися за упокій душ, молилися і всі присутні – сім’ї, родини, просто небайдужі жителі. А крізь слова молитви увесь час лунав гіркий плач матерів, які втратили молоденьких синів.
Діти дивилися в очі своїм татусям на портретах між квітами і свічками, пригорталися до матусь, а в очах бриніли сльози.
«Мій тато став Героєм, він віддав життя за вільну і незалежну Україну, за нашу свободу! Я дуже сильно за ним сумую, нам його дуже не вистачає. Коли мені дуже боляче, я дивлюся ввечері на зоряне небо, і знаю, що звідти дивиться мій тато, який став зіркою», – розповідає донечка загиблого Героя України Кіра Поливана.
Центральна алея Героїв України на кладовищі з кожним днем стає все ширшою і більшою. І горе торкається кожної родини. Стільки біди, стільки болю принесла до нашої держави чорна чума, орда російських окупантів.
Олег Антонюк біля могили свого племінника Ярослава Кушпіти – Героя України
Боляче було дивитися, як матір Героя Віктора Ліпея, Наталя Борисівна, обіймала могилу сина, світлого Воїна із позивним Аміго, і цитувала свій вірш: «А я могилу обіймаю, Шепочу ніжності слова, Синочку, Вітенька, благаю Я в Бога раю та тепла... Не вірю я, що в тій могилі, З вінками, з купою квітків, Лежить моя, моя дитина, В Алеї мужніх козаків...».
Знайомі і друзі прийшли підтримати родини загиблих Героїв, принесли квіти і пасочки на могили.
Місцева кондитерка і волонтерка Анна Карамелька спекла маленькі патріотичні пасочки для кожного Героя, хто повернувся додому «на щиті».
Пасочки із ніжними синьо-жовтими метеликами лягли на граніт могил Героїв, які загинули від наступу росіян ще з 2014 року під час АТО, та нові могили, де спочивають загиблі Герої з 2022 року – від повномасштабного вторгнення росіян на нашу землю.
Нестерпний біль розриває серце, а на щоках течуть гіркі сльози... Скільки ще цвіту нації має загинути, щоб зупинилася війна, і наші захисники і захисниці повернулися додому з Перемогою?
Яка ж болюча нині і сумна весна!...
Жмеринка, 2023 рік. Провідна неділя.
