Рівно пів року тому ми писали про радісну подію, як у Жмеринському пологовому відділенні першим у новорічну ніч народився хлопчик Домінік у Юлії Цимбал з Херсону, яка переїхала з сім’єю до Жмеринки через російську агресію.
Подружжя розмірковувало лише, як ставати на ноги і розпочинати нове життя в зовсім іншому місті, де нікого не знаєш, не маєш роботи, будинку, друзів, родини… Але жахлива звістка, як грім, увірвалася в їхнє життя… Чоловік Юлії та батько новонародженого загинув на фронті… Став Героєм серед Небесних Воїнів Світла, які щодня виборюють нашу свободу і право жити в незалежній державі…
Герой Роман Цимбал загинув за Україну
Герой України Роман Цимбал – навіки 33 роки
Життя Юлії розділилося на «до» і «після»… Вона не може до цих пір повірити, що Романа немає поруч, що він не може захистити їхню сім’ю, допомогти, підтримати і головне батьківської любові не вистачатиме маленькому Домініку, який пам’ятатиме батька лише зі світлин на монументі Героїв України.
«Як мені жити далі? Він був для мене усім! Такий мужній! Відважний! Справжній! Я казала йому: Куди ти йдеш? У тебе на руках малесенька дитина, синочок, який потребує твого плеча! Але він не чув мене і був твердий у своєму переконанні: Я що не чоловік? Я повинен бути там! Поруч із тими, хто взяв на себе найбільшу відповідальність! Хто став на захист держави, нашої свободи! Своїх дітей і їхнього майбутнього!», – крізь сльози згадує слова коханого Юлія Цимбал.
Домінік народився першим у Жмеринці в 2023 році
Жінка пам’ятає усе: щасливі моменти разом, радісні очі донечки Амалії, якій Роман замінив рідного батька і став справжнім Другом і татом.
«Амалія не рідна донька Романа, але вона завжди відчувала його турботу і справжню батьківську любов. Донечка прийняла самостійне рішення змінити прізвище Трунова на Цимбал, адже Рома зумів для неї стати справжнім батьком. Вони розуміли один одного з пів слова, вміли цікаво проводити разом час, цінували щасливі хвилини разом…», – з неймовірним болем говорить Юлія.
Щасливі разом
Будучи вагітною Юлія Цимбал з чоловіком і донечкою змушені були втікати з окупованого Херсону, 3 січня у Жмеринці народився синочок Домінік – перший новонароджений у 2023 році. Одразу через кілька тижнів чоловік отримав повістку і одразу прийняв тверде рішення стати на оборону України.
Юлія Цимбал розповідає, що чоловік проходив підготовку у Великій Британії та згодом в Італії. Спочатку стримував ворога в напрямку Одеси, а потім його перекинули в найгарячіші точки запеклих боїв Донецької області. Саме там 27 червня у бою за незалежність і свободу України зупинилося серце відданого Захисника, хороброго Воїна, вірного Сина українського народу – 33-річного Романа Сергійовича Цимбала.
Роман Цимбал
Дружина загиблого довго не могла повірити у трагічну звістку, до останнього шукала контакти госпіталів, волонтерів… Шукала відповіді на свої запитання «Чому? За що? Як жити далі?»…
Роман Цимбал
Северинівська громада зустріла 28 червня Героя «на щиті». Живим коридором зустрічала громада Захисника з живими квітами, прапорами і словами «Герої не вмирають!».
29 червня Героя України Романа Цимбала провели в останню путь. Поховали на кладовищі в рідному селі батьків – Слободі-Межирівській зі всіма військовими почестями, під залпи почесної варти і виконання державного гімну України.
«Мамо, а наш тато Герой? Він дивиться на нас із небес?», – запитує донечка в Юлії.
«Як мені пояснити сину, де його тато?, – з болем говорить Юлія, – Я хочу, щоб в нашій країні шанували Героїв і родин загиблих за Україну Героїв! Я не розумію, як жити далі. Знаю одне: моє серце завжди буде поруч з Романом. Він показав мені і всім нам, як це бути справжнім чоловіком, батьком, Другом, побратимом, вірним солдатом, воїном, захисником!», – акцентує Юлія Цимбал.
Роман Цимбал
У словах жінки багато печалі, її серце розірване на шматки. А що б відчував кожен із нас, якби лише на 20 хвилин на пероні вокзалу міг обійняти найріднішу на світі людину, а вже через кілька днів втратити її навіки? Біль! Лють! Ненависть! До наших ворогів, до жорстокості цього світу і байдужості багатьох…
Дорога Юлечко! Скажу чесно від себе особисто, мені дуже боляче писати цю статтю і цей лист, і навіть язик не повертається назвати тебе вдовою. Від цього слова накочуються гіркі сльози і невимовний біль. Сонечко, тримайся! Ти дуже сильна! Ти матір! Ти Жінка Героя! В тобі сила і міць, у твоїх дітях тече кров незламного Воїна Світла! Збережи в собі цю іскру і оберни лють свою на любов!
Обіймаю тебе!
Люди, пам’ятайте, що в нашій державі триває війна, яка приносить багато горя сім’ям, родинам… Підтримуйте, цінуйте, поважайте і шануйте! Допомагайте військовим, вірте в Збройні Сили України і кожного дня робіть все можливе, щоб наші захисники повернулися до домівок із перемогою!
