Володимир міг не йти воювати, адже мав бронь, але незважаючи на це в перші дні війни пішов захищати рідну державу від російських окупантів – 19 липня на війні виконуючи бойове завдання загинув 34-річний жмеринчанин Володимир Березовський.
Жмеринчанин Володимир Березовський отримав почесну медаль «За звільнення Херсону» та разом з побратимами відправився захищати Україну під Бахмут.
Без люблячого батька залишився 8-річний син Костянтин.
Незадовго до загибелі мати Володимира Ірина Анатоліївна разом з колегами з садочку №8 зібрали захиснику кошти на новий бінокль. Володимир Березовський записав небайдужим жмеринчанам відео зі словами вдячності. «Як шкода, що той бінокль не зміг врятувати його життя», – написала на своїй сторінці у Facebook жмеринчанка Ольга Орлик.
«Мій син був чуйним та щирим, любив правду та був справжнім патріотом України, а ще жив по справедливості і ніколи нікому не відмовляв у допомозі», – розповіла мати загиблого Героя Ірина Березовська.
«Вова був справжнім чоловіком, люблячим батьком, прекрасним сусідом… Завжди усміхнений, з ноткою гумору – таким ми будемо його пам’ятати», – написала на своїй сторінці у Facebook жмеринчанка Олена Гонтар.
Володимир у Жмеринці навчався в ліцеї №5, закінчив Донецький військовий ліцей, відслужив строкову службу та залишився на контракті. По закінченню контракту вступив на юридичний факультет Міжрегіональної академії управління персоналом. До початку повномасштабного вторгнення працював у Вінницькій установі виконання покарань та мав спеціальне звання «прапорщик».
З самого початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь. Жмеринчанин Володимир Березовський був стрільцем-санітаром стрілецької роти 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Разом з побратимами побував на Миколаївському, Херсонському та Бахмутському напрямках. Серце відважного воїна зупинилося 19 липня поблизу смт Кордюмівка, Бахмутського району під час виконання бойового завдання.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського приносить щирі співчуття родині загиблого Героя – матері Ірині Анатоліївні, вітчиму Леоніду Степановичу, дружині Катерині, сину Костянтину.
Герої не вмирають. Пам’ять про подвиг хороброго Героя назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Про зустріч Героя «на щиті» повідомимо згодом. Слідкуйте за нашими публікаціями в соціальних мережах.
