Він врятував сотні життів військових на полі бою, а сам загинув від снаряду, який прилетів з ворожого дрона – за Україну загинув 24-річний санінструктор, сержант Нацгвардії Владислав Червінський. Жодні слова не вгамують болю матері, яка втратила через війну єдиного сина: пекельний біль знову огорнув родину жмеринчан.
Як і хлопці його віку, Владислав захоплювався футболом, мріяв стати лікарем, і після випуску в ліцеї №3 пішов навчатися на зубного техніка до Вінницького медичного коледжу.
Мріяв стати лікарем
У 20 років пішов до армії і підписав контракт на службу в Нагвардії як бойовий медик. Хлопець розумів усю відповідальність своїх дій, але бачив на власні очі, як не вистачає медичних працівників, які можуть надати кваліфіковану допомогу на лінії фронту. Вже з 2019 року Владислав Червінський їздив на схід у Донецькому напрямку та надавав медичну допомогу постраждалим, які захищали східні кордони під час антитерористичної операції.
Став на захист України в 2019 році
З 2022 року бойовий медик вже у званні сержанта ніс службу у напрямку Житомира, а згодом – Бахмутського напрямку Донецької області.
За сумлінне виконання службових обов’язків, високі бойові показники у службово-бойовій діяльності, проявлену мужність, зразкову військову дисципліну сержант Владислав Червінський нагороджений багатьма грамотами військових частин, має посвідчення про успішне навчання і вдосконалення вмінь за курсом бойового медика взводу.
У 2021 році отримав посвідчення учасника бойових дій.
Останні 2 місяці санінструктор Владислав Червінський рятував життя поранених на Запорізькому напрямку, там і зупинилося серце відваженого медика 27 липня в населеному пункті Роботине.
«Він міг не їхати з хлопцями на завдання, адже був саінструктором. Влад мав би залишитися в частині, і надавати допомогу пораненим, яких доставляли бойові медики, але він сказав, що мусить теж бути поруч навіть на складних завданнях контрнаступу. Його відвазі та хоробрості можна лише позаздрити. Він справжній Герой, який не пошкодував віддати свого життя заради інших…», – такими словами згадують Владислава його побратими з Гвардії наступу «Червона калина».
У листах до матері Наталії син писав завжди надихаючі смс, Владислав розповідав про труднощі через замінування територій, говорив про втому, часто надскладні умови, але завжди повторював, що Україна переможе, адже ми захищаємо свою землю!
«До ротації залишалося лише три дні, він писав, що мусить протриматися ще кілька днів, і відбудеться зміна бригад… Але смс о 6:30 27 липня про вихід на позиції стало останнім…», – крізь сльози промовляє матір Наталія Анатоліївна.
Жодними словами світу неможливо передати біль матері, яка втратила єдиного сина, єдину дитину через кляту війну. Батько загиблого, Юрій Леонідович, також військовий, разом із сином виборював незалежність нашої держави і свободу всіх нас. Чоловік, як і брат дружини, служать у Силах спеціальних операцій ЗСУ.
Секретар Жмеринської міської ради Вадим Кожуховський висловлює щирі співчуття матері Наталії Анатоліївні Червінській, батьку Юрію Леонідовичу, дружині Катерині та всій родині з приводу важкої втрати рідної людини.
Розуміємо, що жодні слова втіхи не повернуть дитини, але в цю гірку хвилину ми разом з Вами поділяємо горе Вашої сім’ї та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Молодий, повний мрій та планів на майбутнє, які, на превеликий жаль, вже не збудуться…
Він віддав своє життя за рідну землю, за життя кожного українця. Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам'ять мужньому Герою, люблячому синові. Низький уклін Матері Героя!
Про зустріч Героя «на щиті» повідомимо вас додатково.
