Його світлини завжди були на перших шпальтах місцевих газет, фотоконкурсах та фотоальбомах, які були візитівкою Жмеринки – славного міста залізничників на Поділлі. Однак в одну мить підступна хвороба обірвала життя талановитого фотокореспондента Олександра Загурського. 1 серпня йому могло б виповнитися 64, але вже три роки митця немає серед живих.
На одну прекрасну людину на землі поменшало, натомість ще одна яскрава зірка засяяла в небі. І хоча минає 3 роки з дня смерті видатної людини, пам’ять про Олександра Загурського живе не тільки у книгах, газетах, а й зберігається в музейній кімнаті фотоапаратів в редакції «Жмеринська газета».
Матір фотографа Оксана Павлівна передала понад 13 фотоапаратів в колекцію нашого міні-музею фототехніки в редакції щотижневика «Жмеринська газета».
Частина колекції фотоапаратів в редакції "Жмеринської газети"
Тут кожен може ознайомитися із фотоапаратами і відеокамерами, на яких працював Олександр Загурський. Пам’ять про талановитого художника житиме крізь віки у його світлинах, які передають велику любов до рідного міста і до людей.
Згадуємо життєвий і творчий шлях талановитого земляка.
Народився Олександр Загурський 1 серпня 1959 року в Києві в родині справжніх інтелігентів. Матуся Оксана Павлівна – вчитель англійської мови, батько Михайло Йосипович – медик, навчався у Вінницькому медичному університеті. Бабуся Інна Володимирівна – інженер з вищою освітою на факультеті історії і філософії, прадідусь Владислав Фрідріхович Янелло народився в Польщі, довгий час працював начальником Локомотивного депо у місті Жмеринці, а в 1920-1930-х роках –начальником Жмеринського вагоно-ремонтного заводу.
Олександр Загурський
Коли на світ з’явився маленький хлопчик, Оксана Загурськасаме навчалася на філологічному факультеті (відділення романо-германських мов) в Київському університеті імені Тараса Шевченка. Після закінчення університету Оксана Павлівна розпочала свій трудовий шлях у школі-інтернаті та школі №3 вчителем англійської мови.
Вихованням Олександра в дитинстві найбільше займалася бабуся, адже матір і батько були повністю віддані своїй роботі… У батька постійні відрядження, у матері – підготовка до занять, конспекти до уроків з англійської мови.
З трьох років через розлучення батьків Олександр виховувався вже без батька. Бабуся прищеплювала любов до народної творчості, читала казки, розповідала цікаві історії. За плечима мудрої жінки був багатий життєвий досвід і університетські знання.
У перший клас Олександр пішов до школи №5 (№18, №57), закінчив 10 класів і пробував вступити до інституту кінематографії в Києві, але не вистачило кількості балів під час конкурсного відбору.
Розчарований тим фактом, що не вдалося вступити до університету, Олександр влаштувався на роботу помічником токаря на заводі «Сектор». Пропрацював на заводі 1 рік, а після відпустки не вийшов на роботу через виникнення і поширення інфекції тифу на території заводу «Сектор» (Через те, що завод був побудований в мікрорайоні «Сектор» на місці кладовища).
У 1977 році влаштувався вантажником на фермзавод. Цього ж року був призваний на службу в армію. Службу проходив в м.Електросталь. Через варикоз на ногах службу проходив на заводі токарем з обробки радіоактивних запчастин. Після повернення до Жмеринки влаштувався на роботу в редакцію газети «Нові горизонти» фотокореспондентом.
Фото Олександра Загурського зберігаються в газетах і журналах про Жмеринку
У 1986 році одружився з 18-літньою випускницею школи №2 Оксаною Чернегою, але через 7 років шлюбу розлучилися. Дітей не було.
У 1993 році у зв’язку з ліквідацією газети «Нові горизонти» був звільнений з роботи. Надалі Олександр Загурський все-таки вирішив здобути освіту, і впродовж двох років, з 1983-1985рр. закінчив 2-річний факультет фотожурналістики в Київському інституті кінематографії.
З 1993 по 2019 роки працював фотокореспондентом міськрайонних газет. Останні роки перед виходом на пенсію працював фотокореспондентом газети «ІнфоЖмеринка». Через рік після виходу на пенсію серце Олександра Загурського раптово обірвала хвороба.
