Сьогодні, 18 листопада, у День сержанта Збройних Сил України, хочемо подякували усім військовим, які є опорою як для командирів, так і для своїх підлеглих.
Жмеринчанин штаб-сержант Андрій Солдаков із позивним «Міч», який наразі є головним сержантом першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ акцентує, що роль сержанта в сучасній армії надзвичайно важлива, і «Якщо дивитися, як на організм, то сержанти — хребет армії».
«Слідуй за мною, роби як я!» – основне гасло сержантів ЗСУ
Андрій Солдаков - головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ
«Слідуй за мною, роби як я!» – основне гасло сержантів і старшин Збройних Сил України, які професійно і відповідально виконують поставлені на них задачі – від навчання і виховання особового складу, до виконання безпосередньо бойових завдань, організації і обслуговування техніки, забезпечення матеріально-технічних та тилових питань.
«Сержант – це як нормальний старший брат, який не самостверджується за рахунок молодшого, той, який і підкаже, і навчить, і «впишеться» за тебе, – розповідає штаб-сержант «Міч».
Головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ Андрій Солдаков розповідає, що їхній роті повезло з сержантами: «На хороших сержантах взводи і роти, як то кажуть, тримаються купи. У цьому плані нашій роті повезло. Старший сержант Андрій Вдовін, сержант Анатолій Кабаровський, молодший сержант Денис Юзько, молодший сержант Олександр Манжак — хлопці, за якими солдати ідуть у бій. А за час війни, уже так би мовити, підросли і обов'язково стануть сержантами старший солдат Сергій Сапожинський, старший солдат Руслан Хузін, старший солдат Олексій Ярута, солдат Євген Кузєв».
Андрій Солдаков - головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ
На війні «Міч» з 2014 року, коли потрапив під шосту хвилю мобілізації. Службу проходив в Ізмаїльський прикордонній комендатурі швидкого реагування та на мобільний заставі Одеського загону.
Перед самою демобілізацією знайомі моряки запропонували йому посаду у Західній військово-морській базі, військовослужбовець не відмовився. Служив на посадах начальника зміни посту ППО, головним сержантом взводу, старшиною частини. По закінченню контракту звільнився. Мав свою справу як ФОП. Поїхав на роботу до Польщі, однак перед Новим роком повернувся і пішов у військкомат, бо розумів, що буде війна. Потрапив до тероборони.
Андрій Солдаков - головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ
«Щодо військового досвіду, то спочатку ми стояли на блок-постах по Вінницькій області, – пригадує «Міч», – а в травні роту відправили під Попасну. Місто вже на 99 відсотків контролював ворог. Зайшли у складі двох посилених взводів. Закріпилися на визначених позиціях та очікували ворога, допоки не отримали команду на відхід до Опитного. Якийсь час були там. Недовго. Після цього вже у складі батальйону відправились на кордон з Придністров'ям, де укріплювали позиції.
Андрій Солдаков - головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ
Восени, в перших числах серпня ми опинилися на північному кордоні. Знову вирили ротний опорний пункт, бліндажі, окопи, одним словом позиції. Хлопці добряче наробилися. Перезимували непогано. Дякуючи місцевим і нашим жмеринським волонтерам.
Загартований вогнем і мечем в Бахмуті
У квітні зайшли на позиції на західній околиці Бахмуту. Там вже все серйозно. Хлопці першої стрілецької роти бились завзято і відчайдушно настільки, що командир роти «холодноярців», до якої ми були прикомадировані, пропонував нам усім складом переводитись до нього в роту. У Бахмуті рота понесла втрати. Загинули та пропали безвісти наші побратими. Кожного ранку на шикуванні ми згадуємо їх. Вони навіки з нами у строю.
Андрій Солдаков - головний сержант першої стрілецької роти окремого батальйону 120 бригади Сил ТрО ЗСУ
Ми розповідали, що наш жмеринчанин нещодавно повернувся з Англії, де разом з іншими військовослужбовцями проходив навчання. «Загартовані вогнем, сталеві леви, які, не зважаючи на відсутність необхідної зброї, літаків і військової техніки, боряться, кусаються, знищують ворога і звільняють кожен клаптик рідної землі. Ці хлопці і дівчата з України просто дивовижні!», – саме такими словами британці проводжали додому, до рідної держави українців, які були на військових навчаннях у Сполученому Королівстві.
«Міч» вважає, що головні якості сержанта це: життєвий досвід, критичне мислення, розумітися в психології, жертовність (сержант жертвує свій час, душевні сили, психіку), бажання здобувати нові знання та справедливість.
Пішов на війну, щоб рідне місто в центрі України не стало таким, як став Бахмут!
«Я зараз тут воюю заради свого сина, матері, братів, – акцентує захисник. Заради тих, хто не може. Тих, хто боїться чи не хоче. Заради тих, хто не може збагнути, що з орками не вийде домовитися. Заради того, щоб моє рідне місто Жмеринка в центрі України не стало таким, як став Бахмут! А після війни я мрію поїхати з сином у подорож Європою!».
Після війни мрію з сином поїхати у подорож Європою!
Дякуємо нашому захиснику і всьому сержантському складу за наполегливу і самовіддану службу українському народові, за бойовий дух, за любов до України, за наш спокійний сон, за вільну Україну!
З професійним святом, Сержанте! Бережіть себе!
