Роман з Дніпра отримав своє поранення під Бахмутом, його ліва рука і нога у численних пораненнях, але він з посмішкою зустрічає жмеринчанок, які принесли пораненим військовим смаколики. Хлопець каже, що до війни працював у сфері будівництва в Дніпрі, 2 роки захищав Україну в Донецькій області, а після поранення хотів потрапити на реабілітацію саме у Вінницьку область.
«У вас тут найкращі лікарі! Багато наших хлопців, які «трьохсоті», кажуть, що саме Вінницька область найкраще допомагає стати на ноги після поранень. Я просив, щоб мене направили саме сюди. По розподілу потрапив до вашої лікарні у Жмеринці. У вас дійсно чудові лікарі-хірурги, справжні професіонали своєї справи. Мені вже краще. І після одужання я повернуся на фронт, бо ми мусимо їх дожати і перемогти!», - розповідає Роман з Дніпра.
А це Анатолій та Дмитро. Вони жмеринчани. Анатолій випускник ліцею №1, працював на заводі «Корунд», а Дмитро на залізниці. Не зважаючи на металеві пластини і спиці в руках і ногах, хлопці жартують і дякують жінкам за варенички зі сметанкою.
Жмеринчанки готують для хлопців домашні страви
«Волонтери – дивовижні люди. Вони допомагають доставляти на передову все необхідне і підтримують в тилу. У нас неймовірні люди. Дуже хотілося б, щоб всі українці об’єдналися і протистояли ворогу, як це було на початку 2022 року», - говорять бійці.
Хлопці розповідають, що на передовій не вистачає людей і озброєння.
«Коли нам приходить партія зброї, ми даємо добру відсіч окупантам, робимо їм добре «гаряче»», а коли нам немає чим воювати, то «летить усе» нам. У них більше і людей і зброї. Що ж ви хочете? У нас 5 видів дронів, а в них більше 20-ти видів. Є такі маленькі, тихі, летить метр над головою, навіть не чути, а потім уражає техніку нашу або залітає в бліндаж», - розповідає Іван з Миколаївської області.
-
Дякую за варенички. Дуже смачні! Дуже мрію ще про пельмені зі сметанкою і петрушечкою зеленою! – з посмішкою говорить Іван.
Своє поранення Іван отримав на Запорізькому напрямку: «Я в артилерії. Поранення отримав внаслідок артобстрілу на Запоріжжі. Спочатку був в Миколаївській області, потім пішли боронити Херсон, далі нас перекинули на Донецьк, а потім на Запоріжжя. Тут було більш гаряче, ніж в Донецьку».
«Я звідти, де народжується вода «Регіна», пили таку?», - жартуючи говорить Володимир із села Матейкове і розповідає про свій рід військ: «Хочеш стріляти – копай, хочеш їсти – копай, хочеш спати – копай! Я з мотопіхоти!».
На запитання, що Україні може допомогти перемогти ворога, бійці відповідають: «Чудо або переговори. Реально у нас ще є кому воювати, але немає чим. Мало зброї. Але ми будемо стояти до кінця! До нашої перемоги! Бо за нами правда! Ми на своїй землі!», - акцентують Іван та Володимир.
Дякуємо нашим захисникам! Дякуємо нашим жмеринчанкам Світлані, Аллі та Валентині та багатьом іншим, які часто навідуються до наших захисників до лікарень і госпіталів, привозять домашні страви та підтримують бойовий дух хлопців!
Дякуємо кожному, хто наближає нашу перемогу!
