Усі друзі і знайомі його називали одним словом – «Добряк», а після курсів з медичної бойової підготовки він отримав позивний «Док». Більше за все на світі чоловік любив готувати: вареники, пельмені, пироги з різними начинками – це було не просто хобі, а й метод релаксу. Але через війну Олександр Сокур був змушений взяти до рук зброю і стати на захист держави.
З травня 2022 року жмеринчанин стримував окупантів як стрілець, помічник гранатометника 2 механізованого взводу, 7 механізованої роти, 3 механізованого батальйону. В останній день зими, 29 лютого, серце відважного воїна зупинилося внаслідок артобстрілу в н.п. Бердичі Покровського району Донецької області.
Дружина Лариса каже, що він відчував, що не повернеться з останнього виходу на позиції і говорив про це, адже після поранення зовсім погано чув і не міг нормально орієнтуватися.
«Саша приїжджав у відпустку на 15 днів, купив нам всім подарунки. Ми були разом… Подарував мені каблучку і колечко своїй сестричці Наталі, а нашій донечці Владі – браслетик. Це було 14 лютого. Він дуже не хотів повертатися назад у Донецьк, ніби відчував пересторогу. Я не вірю в різні знаки, але в ніч з 28 на 29 лютого племінниці наснився сон, як випав зуб, а в сестрички із подарованого колечка випав камінчик… Саша більше не вийшов на зв’язок…», - з болем розповідає дружина Лариса Євгеніївна.
До війни Олександр Миколайович Сокур працював на водоканалі, чудово проектував будинки при будівництві, мав неабиякі математичні здібності та вміло орієнтувався на місцевості.
«Його побратими розповідали, що він міг завжди вивести хлопців після виконання бойових завдань навіть із найзапекліших шляхів. Йому довіряли, його цінували, на нього рівнялися…», - розповідає Лариса Євгеніївна.
Своє поранення чоловік отримав 23 жовтня, лікувався у 5-ти різних медичних закладах, пройшов довгий шлях реабілітації, але так і не зміг повернути здоров’я, почав погано чути, і вже не міг так само оперативно реагувати на різні загрози.
За сумлінну службу отримав медаль «За відвагу»
Серце відважного воїна зупинилося внаслідок ворожого артобстрілу в н.п. Бердичі Покровського району Донецької області 29 лютого.
Без сина залишилися мати і батько, без чоловіка – дружина, без батька – донечка, без вірного Сина – уся Україна…
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття матері Галині Василівні, батьку Миколі Васильовичу, дружині Ларисі Євгеніївні, доньці Владиславі, сестрі Наталі та всій родині з приводу важкої втрати.
Низько схиляємо голови в скорботі і розділяємо горе разом із родиною. Вічна і світла пам’ять Герою, який загинув у боротьбі за вільну Україну і нашу свободу!
Зустріч Героя «на щиті» відбудеться орієнтовно 7 березня, а поховання – 8 березня. Точну годину і маршрут напишемо додатково. Слідкуйте за новинами.
