Як підготувати яйце до розпису, навіщо потрібен писачок, що означає той чи інший символ на писанці – про це та багато іншого дізналися діти та дорослі під час майстер-класу з писанкарства, який відбувся 7 травня у Гончаренко Центрі. Власними секретами створення великодньої писанки з усіма охочими ділилися майстрині Вікторія Панова та Євгенія Ковальчук.
Вікторію Панову у Жмеринці багато хто знає – вона майстриня, художниця, фотограф та писанкарка. Її роботами захоплюються відвідувачі музеїв та виставок.
Пані Євгенія відома далеко за межами рідного села Северинівка. Її руками вишито безліч рушників та сорочок, а за її писанками перед Великоднем вишиковується пів села.
Ці жінки різного віку, вони працюють у різних техніках, але їх об’єднала любов до писанкарства та щире бажання передавати свої знання молоді.
«З Євгенією Федорівною ми познайомилися кілька років тому на одній із моїх виставок й одразу знайшли спільну мову. В писанкарстві не може бути конкуренції, кожна з нас малює у власному стилі. Тож, сьогодні пані Євгенія – мій почесний гість. Нам обом є чим поділитися та чому навчити інших» - каже Вікторія Панова.
А тим часом учасники майстер-класу вже готові розпочинати нову для них справу. Та перш ніж вони візьмуть до рук писачок - майстриня знайомить їх із символікою писанки різних регіонів. Кожен обирає той візерунок, який сподобався найбільше. Втім, хто бажає дати волю фантазії – експериментує з воском та фарбами на власний розсуд.
«На майстер-класах, де присутні дітки, а сьогодні їх більшість, важливо не перевантажувати їх великою кількістю інформації. Про писанку, її символи можна розповідати годинами, але сьогодні головна мета – познайомити присутніх із цим видом прадавнього мистецтва, навчити правильно тримати писачок, користуватися воском та свічкою. Найважливіше, аби кожен отримав задоволення», - акцентує майстриня.
Сама ж Вікторія своєю першою писанкою була недуже задоволена. Вперше взяла до рук писачок понад 25 років тому, коли навчалася в художньому училищі.
«Мій дар мені передався від моєї прабабусі Євдокії. Вона була надзвичайно талановитою писанкаркою. Я ж вперше спробувала розписувати яйце під час великоднього майстер-класу в училищі. Я так хвилювалася, що та писанка вийшла косенькою та кривенькою. Це мене засмутило, але я вирішила не опускати рук і спробувати ще. Вже наступні писанки вдалися краще і я закохалася у писанкарство. Під час розпису відбувається певна розрядка. Це магічний процес, в якому використовується водичка, вогонь і саме яйце, яке є символом життя», - ділиться власною історією знайомства з писанкарством Вікторія Панова.
Погоджується зі словами Вікторії про магічний процес і Євгенія Ковальчук. Жінка опанувала писанкарство ще в ранньому дитинстві завдяки бабусі Пранці Василівні.
«Бабуся мене часом змушувала до того, бо я ж мала була, хотіла бавитися. Але бабуся наполягала, то я мусила слухатися. Зараз дуже завдячую бабусі, що познайомила мене з писанкарством. Дуже шкодую, що мої діти не хотіли вчитися тому, а тепер онуки, а в мене їх аж семеро, не хочуть. Тому з радістю долучаюся до майстер-класів, щоб сучасні діти й дорослі переймали мудрість, прадавні знання, традиції нашого народу», - каже Євгенія Ковальчук.
Євгенія Федорівна щороку розписує писанки для рідних та друзів, а також на замовлення односельчан. Цьогоріч майстриня розписала понад 500 писанок
Вікторія Панова вже 10 років пише авторські писанки й обов’язково на порожньому, видутому яйці. Євгенія Ковальчук теж часом експериментує, але все ж дотримується традиційних технік та символів. Свої писанки вона пише на сирому яйці, яке після розпису запікає у печі або духовці. Втім, обидві майстрині погоджуються, що розмальовувати писанку потрібно лише зі світлими думками.
«Обов’язково, коли сідаєте писати писанку, потрібно всі лихі думки гнати геть, всі образи залишати. Думати потрібно про щось хороше, добре, світле. Я думаю останнім часом лише про Перемогу України, про відродження нашої країни. І це яєчко воно наповнюється, заряджається цими світлими думками й обов’язково бути оберегом для вас та вашої родини», - каже Вікторія Панова.
Зі світлими думками, з новими емоціями та щирим задоволенням від результату учасники майстер-класу завершили роботу. Для більшості з них це був перший досвід писанкарства, але всі одноголосно сказали, що він точно буде не останнім.
