Залізничний вокзал у Жмеринці – гордість для кожного місцевого жителя. Архітектурна пам’ятка на вигляд як справжній пароплав, що прямує до Чорного моря. Криті платформи схожі на палуби, круглі вікна нагадують ілюмінатори, а купол на даху – як справжній капітанський місток.
Сьогодні, 1 вересня, виповнюється 120 років з моменту відкриття будівлі. Міський історичний музей запрошує жмеринчан 5 вересня на екскурсію, а ми розповідаємо 10 цікавих фактів про вокзал у Жмеринці та публікуємо неймовірні фото пам'ятки архітектури.
1 вересня – 120 років
Вокзал споруджений у 1899-1904 роках. Урочисте відкриття будівлі відбулося 1 вересня 1904 року. Від Жмеринки прокладені шляхи у всі чотири сторони світу. Появу самого міста пов’язують із будвництвом у 1865 році залізниці Київ-Балта-Одеса.
Зіновій Журнавський – архітектор вокзалу
Основним автором проєкту був київський інженер-архітектор Зіновій Журавський, а співавторами – Валеріян Риков та Іван Бєляєв. Архітектори, плануючи проект, намагалися зробити його схожим на вокзал у баварському Мюнхені. Історичні факти у книгах краєзнавця-історика Олега Антонюка розповідають, що вокзал був споруджений на території дубового пралісу. В архітектурі будівлі поєднано мотиви модерну і ренесансу (цей стиль називають українським модерном).
«Царський зал» мав окремий вихід на платформу. Нині тут платний зал очікування. Поруч знаходилась альтанка для відпочинку, де до приїзду царя розкидали пелюстки троянд для аромату.
Легенда про архітектора
Існує легенда, що вокзал нібито приїхав подивитися цар Микола ІІ, який при огляді споруди висловився не зовсім цензурно: «Вот сукин сын!».
Архітектор Зіновій Журавський подумав, що імператор незадоволений результатом і застрелився. А Микола II, насправді, просто таким чином висловив своє захоплення. Звісно, це легенда. І, як свідчать історичні джерела, архітектор продовжував творити ще принаймні 10 років.
Нині на фасаді вокзалу встановлено пам’ятну дошку архітектору від вдячних жмеринчан.
Всередині вокзалу ресторан
Колишній шеф-кухар ресторану на вокзалі станції Жмеринка Іван Федорович Коновалов розповів, що вокзал у Жмеринці завжди називали «Ворота Європи».
«Високі просторі вестибюлі, холи, зали очікування і шикарний ресторан, у якому відсвяткувати якусь урочисту подію вважалося особливим шиком. Це був майже Метрополь з масивними дубовими дверима висотою у 4 метри, колосальних розмірів залом з величезними вікнами, витонченою ліпниною на стінах і стелі у вигляді звивистих водоростей…».
Колишній шеф-кухар ресторану на вокзалі станції Жмеринка Іван Федорович Коновалов
Наразі ресторан закрито на ремонт. Його не було відновлено під час реставрації у 2011 році. А витончену ліпнину у вигляду водоростей та дерев'яну оздобу зберегли у залах очікувань.
70 мільйонів на відбудову
Впродовж 2011-2013рр. відбулася повна реставрація вокзалу. На відбудову залізничного красеня з державного бюджету України було витрачено майже 70млн.грн. Урочисте відкриття відбулося 26 березня 2013р.
Під час реставрації зберегли первісні форми
Під час реставрації виконавці робіт максимально зберегли вокзал у первісній формі, відновили зруйновані навіси над І та ІІ платформами, залишили клеймо виробника на опорах.
До речі, на 2 платформі є частина фасаду будівлі в фундаменті, яка зазнала руйнувань під час Другої світової війни.
Вона до цих пір зберігає пам'ять про минуле – під час реставрації її залишили без змін.
«Последний настоящий город на земле…»
На привокзальній площі стоїть пам’ятник Остапу Бендеру – герою сатиричних романів Ільфа і Петрова, у яких Жмеринка згадується як «Последний настоящий город на земле».
Жмеринський міський історичний музей запрошує жмеринчан і гостей міста 5 вересня на екскурсію, під час якої ви зможете дізнатись багато цікавих фактів про залізничний вокзал.
Таким бачить вокзал художник Петро Куцак
Вокзал у Жмеринці з-під пера Костянтина Ястребова
