Колись за святковим столом сім’ї Демчишених збиралася велика дружня родина. Нині майже усі чоловіки з цієї сім’ї мужньо боронять Батьківщину від російських загарбників. Вже зовсім скоро вони знову зберуться за одним столом, проте, обід буде не святковим, а поминальним…
Додому «на щиті» повертається солдат 41 окремої механізованої бригади Іван Демчишен – чоловік, батько, брат, дідусь, українець.
Йому навіки 51… До своєї 52-ї зими чоловік не дожив рівно місяць. 2 листопада життя Івана та ще 6 побратимів трагічно обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу в районі н.п. Новоіванівка, Курської області російської федерації.
До сил оборони чоловік приєднався у березні 2023 року. На посаді навідника зенітної установки стримував ворога на Миколаївському, Донецькому, Запорізькому та Сумському напрямках. Армійського досвіду Іван Демчишен не мав, натомість мав чималі проблеми зі здоров’ям, втім ховатися за спинами інших не став, адже знав – мусить захистити своїх найрідніших.
Родом чоловік із с. Чапаївка Жмеринської громади. Ріс у багатодітній родині, та мріяв про таку ж велику та дружню родину. З 2005 року переїхав до Жмеринки. Тут зустрів свою долю – дружину Тетяну, з якою пліч-о-пліч прожив 19 щасливих років. Спільних дітей у подружжя не було, втім для сина дружини він став справжнім татом.
«Ми були справжньою повноцінною родиною, адже він змалку виховував Петрика як рідного сина. Вони одне до одного дуже тягнулися, радилися, ділилися усім. Мій син саме Івана вважав своїм батьком, а Іван називав його не інакше, як синочок», - розповідає дружина Героя Тетяна.
Останні 5 років життя Івана Демчишена були найщасливішими, адже раптово у його житті з’явилася рідна донька, про яку раніше чоловік не знав. А разом із донечкою 5-ро маленьких онуків. Так одним днем чоловік став не лише батьком, а й щасливим дідусем. Згодом велика родина поповнилася ще 3-ма внучатами: 2-х народила донька та одного подарувала молода сім’я сина Петра.
Загалом у Івана Демчишена 8 онуків. Наймолодшому нині лише рік, найстаршому -14.
«Він їх усіх однаково обожнював. Поряд з ними він сам перетворювався на мале дитя: дарував подарунки, бавився, наче нічого не боліло. Вони завжди чекали його у гості й запитували, коли він вже приїде з тієї війни? Та дуже переживали, коли протягом 3-х тижнів від Івана не було звістки», - крізь сльози згадують сестри воїна Марія та Євгена.
Востаннє на зв'язок з рідними Іван Демчишен виходив 19 жовтня. В тій останній короткій розмові чоловік передавав усім привіт та ніби прощався… А вже за кілька тижнів родину отримала страшну звістку, що їхнього доброго, щирого, люблячого батька, чоловіка, брата, дідуся уже немає серед живих.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття дружині Тетяні, доньці Тетяні, сину Петру, сестрам Марії та Євгені, братам Володимиру, Дмитру, Роману, маленьким онукам та усім, хто знав, поважав та цінував Героя.
Жодні слова не загоять ран на серцях рідних і не висушать сльози. Сил родині пережити важку втрату, а нам всім мудрості і єдності у підтримці нашим захисникам.
