Завжди веселого, компанійського, усміхненого Сашка знав чи не увесь мікрорайон «Сектор». Він був душею компанії та надійним другом. Про таких, як він важко писати «був»… Втім, жорстока війна, чомусь забирає найкращих із нас…
18 листопада додому «на щиті» повертається молодший сержант Олександр Слюзар, серце якого зупинилося 13 листопада поблизу н.п. Пустинка Донецької області.
Ті, хто не знав Олександра близько, навіть уявити не могли скільки життєвих випробувань випало на його долю.
Родина, у якій народився Олександр, на жаль, не була взірцем сімейних цінностей. У 6-річному віці хлопець осиротів. Втім, саме з того часу, хоч і не надовго, маленький Сашко отримав справжню люблячу сім’ю – опіку над ним взяв його хрещений. Таким чином, окрім люблячих названих батьків, хлопчик отримав і старшу зведену сестру Наталю, яка стала для нього справжньою опорою та підтримкою.
«Він був для мене справжнім братом. Ми разом росли, підтримували одне одного, особливо у період, коли з життя пішли мої батьки. Сашко дуже допомагав мені з моїми синами, які дуже його люблять», - крізь сльози розповідає зведена сестра Олександра Наталія.
Олександр Слюзар – випускник Жмеринської школи-інтернат. Навчався хлопець гарно, тривалий час займався греко-римською боротьбою – має багато грамот та медалей.
До повномасштабної війни працював електриком на будівництві у Києві.
У 2022 році Олександр Слюзар, не маючи за плечима армійського досвіду, підписав контракт зі Збройними Силами України та вирушив вивчати ази військової справи до Великобританії.
А далі почалися важкі воєнні будні у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Майже рік під Бахмутом, далі був Покровський напрямок.
Молодший сержант Олександр Слюзар має кілька нагород, зокрема,«За жертву крові в боях за волю України»
Побратими Олександра дивувалися його везінню. Багато разів він був на волосині від смерті, втім, завдяки своїй спритності та уважності, йому вдавалося вижити там, звідки інші вже не повернулися…
Через невеликий зріст побратими називали Олександра «Мурашкою»
«За роки служби у Саші було 3 контузії, важке осколкове поранення в ногу, у нього відкрилися язви, але залишати побратимів він не хотів. Так, йому було страшно, він був у пеклі, але він понад усе хотів, щоб ця війна якомога швидше закінчилася», - розповідає зведена сестра Наталія.
А ще Олександр Слюзар дуже хотів створити власну міцну родину, але, як і багато чого у цьому житті, на жаль, не встиг…
Жмеринська міська рада в особі секретаря Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття з приводу важкої втрати всім рідним та близьким Героя.
18 листопада зустрічаємо «живим коридором» загиблого Героя «на щиті»:
10:20 ТЕЦ – вул.Птахіна, вул. Свободи, Ярослава МУдрого (Барляєва), вул. Андрія Шептицького (151 Стрілецької девізії), 6.
11:00 заупокійна служба в домівці Героя по вул. Андрія Шептицького, 6.
12:20 «живий коридор» від привокзального ринку, по вулиці Одеська до Алеї Слави на Центральному кладовищі.
