27-річний жмеринчанин, випускник ліцею №2, молодший сержант 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Ганзюка Павло Галюк повертається до рідної домівки «на щиті» – серце мужнього захисника зупинилось внаслідок ворожого артобстрілу 17 грудня в населеному пункті Новооленівка Покровського району Донецької області.
Павло став на захист держави з перших днів війни – з 4 березня 2022 року, хоробро йшов у кожен бій і мав велику повагу серед побратимів. За відвагу, героїзм та мужність Павло нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю ветерана війни за професіоналізм та відданість.
Павло Галюк загинув за Україну
Без батька залишився 4-річний синочок Матвій, без коханого чоловіка – дружина, без вірного сина – мати, батько і вся Україна…
Павло народився 20 квітня 1997 року у Жмеринці. Закінчив Жмеринський ліцей №2. Як і багато хлопців, захоплювався футболом, мав багато друзів, був завжди веселим, товариським, добрим і щирим.
Далі навчався у Жмеринському вищому професійному училищі на електромонтера. Працював у Жмеринці на залізничному підприємстві ЕЧ-9. З 2015 року приступив до строкової служби за напрямком «артилерія». Спочатку у Львівській області, а згодом у місті Бердичеві Житомирської області.
Після армії деякий час працював слюсарем на Жмеринському газовому господарстві, а згодом перевівся за спеціальністю електромонтера до Вінницького трамвайного депо. Паралельно здобував освіту у Київському фаховому технікумі зв’язку.
У соціальних мережах познайомився із Юлею, яка навчалась у Вінницькому технікумі. У 2020 році одружились і в любові народився синочок Матвійчик.
З перших днів війни Павло прийняв рішення стати на захист України, і вже 4 березня 2022 року вирушив на схід, маючи хоч якийсь запас знань після армійської служби.
Побратими Павла розповідають, що це велика втрата для всієї 59 бригади, адже з «Паштетом можна було йти і в вогонь, і в воду. Ми завжди були впевнені: якщо з Павлом йдемо на позиції, то й повернемось разом. Він завжди був готовий підтримати. Це Людина з великої літери! Паштет, брат наш, найкращий був серед нас. Найкращим і залишився...».
У травні 2024 року Павло Галюк отримав поранення в ногу, пройшов лікування за 2тижні, і 8 червня знову повернувся на позиції. Численні контузії та втома після поранення давали про себе знати. Часто у телефонній розмові дружині Юлії розповідав, що мріє приїхати додому, що війна – це дуже важко, виснажливо і боляче, особливо, коли втрачаєш побратимів…
Саме найкращий друг і побратим Дмитро, ризикуючи своїм життям, повернувся і забрав тіло загиблого Павла… Врятувати друга після артобстрілу не було змоги…
Останній раз у рідній Жмеринці Павло був на день народження синочка – 19 серпня. А тепер повертається до рідної домівки «на щиті»…
23 грудня у Жмеринці оголошено День жалоби, у цей день громада прощатиметься із Героєм. Про час зустрічі Героя «на щиті» повідомимо додатково. Маршрут: ТЕЦ – Птахіна – Свободи- Шевченка – Одеська – р-н «Петрівка», вул. Чорновола, 15.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття з матері Тетяні Михайлівні, батькові Олександру Павловичу, дружині Юлії, синочку Матвію, сестрі Ользі та всім, хто знав, цінував та любив молодого хлопця, який віддав у боротьбі за нашу свободу найдорожче.
Вічна і світла пам’ять Герою!
