«Я іду на нуль. Я вас люблю», – такими були останні слова 33-річного десантника Олександра Воловоди зі Жмеринки до своїх рідних. Мужній Захисник став на захист України ще у 2014 році під час АТО, а від початку повномасштабного вторгнення боронив державу у десантно-штурмових військах.
Під час останнього бойового завдання 4 лютого в населеному пункті Сухий Яр Покровського району Донецької області жмеринчанин загинув внаслідок атаки ворожого БПЛА.
Добрий, веселий, товариський, мужній, із золотими руками і незламним характером – без батька залишились двоє синочків, без чоловіка – дружина, без сина і брата – родина, без вірного Захисника – вся Україна.
Народився Олександр Павлович Воловода 9 червня 1991 року, закінчив Жмеринський ліцей №1. Здобув освіту слюсаря в Браїлівському училищі. Мав хорошу вдачу, багато друзів, у вільний час захоплювався риболовлею та нумізматикою.
Останнім часом працював на підприємстві «Корунд». У 2014 році став на захист України під час антитерористичної операції, а з 2022 року – стримував наступ ворога у найгарячіших точках на Сумщині та Донеччині.
Спочатку Олександр Воловода виконував бойові завдання у 170 окремому полку логістики ДШВ, а згодом був переведений до 25-та окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
У зв’язку зі складною ситуацією на фронті разом із побратимами стримував наступ ворога на одному з найгарячіших напрямків – Покровську.
Десантник із позивним «мАлий»
«Він ніколи не прощався, завжди тримався оптимістично, жартував, але вже відчувалась велика втома. Він казав, що дуже замерз, втомився, що хоче додому, – розповідає крізь сльози сестричка Наталя, – Я іду на нуль. Я вас всіх люблю», – такою була остання смс-ка.
«Я не можу повірити до цих пір у те, що сталось. Як мені жити далі? Як синочкам сказати про загибель татка? Він їм обіцяв, що скоро приїде і поїдуть разом на рибалку…», – не стримує сліз дружина Яна.
Біль розриває всередині від несправедливої війни, від того, що гине цвіт нашої нації, від того, що так багато молодих дівчат в чорних хустках, від того, що стільки малих дітей залишаються сиротами…. Боже, зупини цю кляту війну.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття матері Ірині Анатоліївні, батьку Павлу Володимировичу, сестрі Наталі, дружині Яні, синочкам Руслану і Ельдару, а також всім, хто знав, цінував, любив поважав Олександра.
Зустріч Героя «на щиті» відбудеться у четвер, 13 лютого, о 10.20 в мікрорайоні «ТЕЦ» – Птахіна – Свободи, 122.
Об 11.50 після молитви проводжаємо Героя живим коридором по вулиці Свободи. Далі живий коридор за маршрутом Шевченка – Литвиненка – Одеська. Поховання на Алеї Героїв центрального кладовища.
Вічна і світла пам’ять! Сил родині пережити важку втрату!
