15 березня у Жмеринці відбувся масштабний автопробіг на підтримку українських військовополонених та зниклих безвісти. Участь у заході взяли понад 60 автомобілів, прикрашених синьо-жовтими прапорами та портретами оборонців.
«Свободу полоненим!», «Поверніть героїв додому», «Я чекаю тата», «33 місяці тиші…», «Я чекаю на тебе, синку» – кожен плакат промовисто говорив про біль, який щодня пронизує серця рідних, які живуть надією повернути захисників додому.
Організатори автопробігу: родини безвісти зниклих і військовополонених та ГО «Дорожній контроль» в місті Жмеринка на чолі з Олегом Гранецьким.
Колона стартувала з в’їзду в місто та проїхала центральними вулицями Жмеринки, привертаючи увагу жмеринчан до проблеми військовополонених.
Учасники акції закликали владу та міжнародні організації докласти максимум зусиль для звільнення українських захисників.
Така акція у Жмеринці проходить не вперше. В лютому сотні родин безвісти зниклих зібрались на площі Миру на мирну акцію і висловили сподівання, що їх почують.
«Я хочу бачити своє покоління на весіллях, а не у труні!», «Тил - це не про жалість, це про допомогу!», «Втомився? Запитай у них, як це не бачити своєї сім’ї, дружини та дітей!», «Шануй полеглих! Допомагай живим! Кричи про полонених та зниклих безвісти», «Я хочу щоб діти росли з батьками, а не з мамою та портретом тата!», – акцентувала співорганізатор акції Анна Бучковська.
Працівники Жмеринського відділу поліції супроводжували колону та забезпечували порядок під час автопробігу вулицями міста.
Перехожі та водії зупинялись, тримаючи руку на серці. Хтось тримав синьо-жовтий прапорець, хтось ставав на коліна, хтось схиляв голову в пошані перед подвигами героїв.
Більшість учасників – ветерани війни та родини безвісти зниклих.
Жмеринчанка Інна Подзігун вже рік не має жодної звістки про коханого Сергія, який захищав нашу свободу у складі 82 ДШВ. На акцію вона прийшла з прапором чоловіка і його автографом, який побратими передали після того, як Сергій не повернувся з бойового завдання.
А це батько 28-річного Ігоря Бабія з села Кацмазів, який вже третій рік чекає звісточки від сина і не перестає вірити у те, що захисник 14 бригади Нацгвардії живий.
Зупинка автопробігу відбулась поруч із портретами загиблих Героїв в центрі міста та в місцевому парку, де учасники вшанували пам’ять загиблих воїнів хвилиною мовчання та зачитали звернення до керівництва країни з вимогою активізувати обміни.
«Мене звати Анна, я дружина Олексія Агапова, який вже рік вважається безвісти зниклим. Як і сотні інших жінок, я не перестаю вірити у те, що мій герой живий. Завтра рік і місяць, як про нього немає жодної звістки. Я не маю права мовчати, і дякую кожному, хто не мовчить. Вони зникли не просто так, а пішли на захист своєї держави, рідної землі. І ми вимагаємо повернення наших чоловіків, синів і батьків додому!
У Жмеринській громаді офіційно зареєстровано понад 120 безвісти зниклих жмеринчан.
Матуся полеглого Героя, голова Ради загиблих Героїв Наталя Ліпей закликала всіх шанувати пам’ять полеглих, підтримувати збори військових, які щодня виборюють наше право на життя у вільній державі та не мовчати про полонених.
Жмеринчани вкотре довели, що підтримка захисників – не лише слова, а й реальні дії. Акція стала символом єдності та віри в повернення кожного героя додому.
