Виконком Слободо-Межирівської сільської ради вітає щирого, мудрого відвертого керівника, гарного господаря Слободо-Межирівського сільського голову Вячеслава Володимировича Куртяка з ювілеєм.
Кажуть, що коли народжується нове людське життя, на небі загоряється зірка, і горить, доки живе людина. Саме 30 серпня 1959 року, в час рясного зорепаду, в сім’ї сільських трударів Володимира та Ніни Куртяків, що в селі Стодульці Жмеринського району, народився син Вячеслав. Виховувався в родині одинаком, плекався в ніжній материнській любові, і ніколи не був обділений батьківською турботою. Можливо, саме завдяки материнській ласці та твердому батьківському слову виховався відданий син та гарний господар. Його проникливий розум, бачення людських проблем ніколи не залишали осторонь нікого. «Славічок зробить, Славічок привезе…» – часто повторювала його, нині уже покійна, мати усім сусідам, знайомим, тим, в кого виникали проблеми.
Ще з юних літ мав неабияку жагу до техніки. У 1976 році закінчив Сербинівську середню школу, отримавши права тракториста, після закінчення школи, розпочав свою трудову діяльність в Чернятинському радгосп-технікумі і до призову на строкову війську службу працював трактористом. Його мало цікавили підручники та шкільні уроки, він бачив життя у залізі. В його спритних руках слухалися всі види техніки. Бачили Куртяка в машині, на тракторі, комбайні… Хіба що літаком не керував.
З 1977 по 1980 роки проходив службу в військово-морському флоті у місті Балтійськ. З честю виконував важливі завдання. На службі закінчив однорічну школу комсомольського і партійного активу, був прийнятий в члени партії і до кінця служби був обраний секретарем партійної організації дивізіону кораблів. Після служби у військово-морському флоті продовжував працювати трактористом у Чернятинському радгосп-технікумі.
З 1981 року по 1996 рік працював трактористом, завідуючим майстернею, бригадиром тракторної бригади в сільському господарстві. Брав активну участь у житті територіальної громади, неодноразово обирався депутатом сільської ради.
Можливо, саме любов до заліза, як він не раз любить сам повторювати, «покручу гайки, і наче душа відпочиває» , об’єднала навколо нього море друзів та однодумців. Завдяки його авторитету, вміло і вчасно сказаному слово, вдавалось піднімали з колін розчарованих у житті хлопців. Часто приходилось віддавати батьківську любов зовсім чужим людським дітям. Доводилося доказувати ті слова, що не були сказані рідними, власним досвідом ставити на шлях істинний молоде покоління.
Починаючи з 2000 року розпочав свою власну справу, був зареєстрований приватним підприємцем в торгово- посередницькій сфері. Разом з дружиною збудував приватний магазин. Завдяки своїй пильності та розумінню сільських проблем забезпечували споживачів необхідним сільськогосподарським інвентарем, предметами першого вжитку.
Тричі обирали сільським головою
В квітні 2006 року обраний Слободо-Межирівським сільським головою. На дану посаду за волевиявленням виборців обирався тричі: у 2006, 2010 і 2015-му та продовжує працювати на зазначеній посаді й до сьогодні. Зовсім за короткий проміжок часу господарювання він вніс великий вклад у розбудову села Слобода-Межирівська. Завдяки його організаторським здібностям, за підтримки населення та держави, газифіковано населений пункт, збудовано систему водопостачання, зроблено зовнішнє освітлення вулиць, відремонтовано приміщення діючих бюджетних установ та закладів.
Мабуть, кожний з жителів громади може згадати гумові чоботи, які служили самим надійним взуттям у дощову весняну та осінню погоду , глейковий заміс з такими глибокими коліями, що вантажні автомашини витягували гусенічні трактори. На сьогоднішній день дороги відремонтовані і в будь-яку пору року можна завітати у кожний куточок села. Щоб зберегти село, не дати всохнути корінню, яке дало нам життя, щоб зберегти дитячі радощі на території громади, сільським головою було організовано зустріч поколінь і не зважаючи на море проблем, матеріальних та фінансових, Куртяк Вячеслав Володимирович одним із перших у районі виніс на розгляд очільників району та жителів села питання будівництва на базі діючої школи дитячого садочка і за кілька літніх місяців важкої праці створено навчально-виховний комплекс «ЗОШ І-ІІ ступенів-дошкільний заклад».
У 2015 році, щоб не дати зникнути медичному закладу на селі, сільським головою було організовано ремонт приміщення діючого ФАПу. На даний час за умовами медичної реформи реалізувати намічене не вдається. Але з метою збереження даного приміщення, яке відремонтовано в європейському стилі, у яке вкладено чимало зусиль та матеріалів, за пропозицією сільського голови та підтримки депутатського корпусу, розміщено сільську раду в приміщенні ФАПу (економія в оплаті енергоносіїв та в обслуговуванні приміщення).
За основу своєї роботи сільський голова завжди бере вислів «Не дай Боже усім живим, здоровим з матеріальними статками, і владою в руках побачити в рідному краї пустку. Бо не вартий той гарного майбутнього, хто не пам’ятає минулого і не береже теперішнього».
Сьогодні напередодні 60-річчя від дня народження, мабуть, і зірка його горить яскравіше. Адже прожити більше половини століття не кожному вдається. І не просто жити, а залишатись у зрілому віці потрібним, мудрим і завжди охочим до будь-якої благої справи.
