11 вересня 2025 року на 63-му році життя перестало битися серце відомого жмеринчанина, спортсмена, тренера та захисника України – Анатолія Миколайовича Бацалая, більш знаного серед побратимів за позивним «Дєд».
Анатолій Бацалай 30 років присвятив спорту. Працював тренером у Жмеринській дитячо-юнацькій спортивній школі, виховуючи майбутніх чемпіонів у греко-римській боротьбі. Він і сам був чемпіоном України, майстром спорту, людиною, яка залишила яскравий слід у спортивній історії міста. Його вихованці неодноразово підіймали український прапор на престижних змаганнях, а двоє учнів стали чемпіонами Європи. Для багатьох поколінь юних спортсменів він був не лише наставником, а й прикладом сили духу та справжньої любові до спорту.
Справжнім прикладом рішучості та незламності він став у 2022 році, коли у 58 років прийняв чоловіче рішення стати на захист Батьківщини.
Спочатку був зв’язківцем, згодом – мінометником у 88-му батальйоні 61-ї степової бригади. Пліч-о-пліч із побратимами пройшов найгарячіші відтинки фронту на Херсонському, Миколаївському Бахмутському напрямках.
Два роки тому чоловік демобілізувався у зв'язку з віком.
Побратими називали його «Дєдом» – і за досвід, і за мудрість, і за те, що вмів гуртувати людей навколо себе.
Побратими Анатолія Миколайовича – В’ячеслав Бесараба, Олександр Позур та Микола Раптовий розповідають, що попри роки, він завжди тримався на рівні з молодими, а часто й давав їм фору.
«Добрий, щирий, безкорисливий – він завжди був першим, хто приходив на допомогу. Вмів зарядити енергією та організувати товаришів. Якось, під час відпочинку, знайшов шматок картону, намалював шахову дошку й одразу організував турнір із шашок. Таким був – азартним, веселим, життєлюбним», - діляться спогадами побратими Анатолія Миколайовича.
Анатолій Миколайович виховав п'ятьох дітей – трьох доньок і двох синів.
Донька Марія пригадує, що їхній тато завжди був для них взірцем чесності та справедливості. І при цьому був дуже скромним та неймовірно добрим.
«Тато був справжнім бійцем з сильним характером, витривалим та загартованим – якось плавав в океані 31 грудня! Та водночас, мав звичайні людські захоплення: полюбляв рибалити, збирати гриби. Він був гарним співрозмовником, з яким можна було поговорити про все на світі», - пригадує донька Марія.
Його відхід – велика втрата для родини, для спортивної громади Жмеринки, для побратимів і всіх, хто його знав. Пам’ять про Анатолія Бацалая – людину, яка віддала життя спорту, виховала чемпіонів і в найважчі часи пішла захищати Батьківщину, – назавжди залишиться у серцях жмеринчан.
Жмеринська міська рада в особі в.о. міського голови Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття батькам – матері Марії Сергіївні, батькові Миколі Васильовичу, дружині Наталії Миколаївні, донькам Марії , Ользі та Анні, синам Віктору та Кирилу, а також усім, хто знав, цінував і любив Героя.
Прощання із Анатолієм Миколайовичем Бацалаєм відбудеться завтра, 13 вересня в соборі Олександра Невського УПЦ о 13:00. Живий коридор через проспект Бориса Олійника. Поховання на Алеї Героїв.
