Рідне місто Андрія, Пологи Запорізької області, російські війська окупували 6 березня 2022 року. Від самого початку повномасштабного вторгнення, з 24 лютого, Андрій разом з іншими чоловіками став до лав місцевої територіальної оборони. Та сили були нерівними. Уже 4 квітня окупанти почали заселяти своїх мародерів у будинки, з яких українці були змушені виїжджати.
Андрій вивіз дружину Альвіну та чотирьох синів до Запоріжжя, а сам продовжив боронити рідну землю у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
Через постійні масовані обстріли Запоріжжя дружина з наймолодшим сином переїхала до рідних у Жмеринку. Тут родину прийняли як рідних. Андрій же мужньо виконував бойові завдання на сході України.
«Ми були змушені переїхати до Жмеринки, де нас прийняла як рідних Ірина Дем’яненко з родиною. Це місто стало для нас другою домівкою – хороше, з щирими людьми. Коли чоловік приїхав у відпустку, ми побачили оголошення про продаж бізнесу – чебуречної в Торгових рядах. Андрій наполіг, щоб я спробувала зайнятися цією справою. Так я почала тут працювати, а синочок Артем пішов до ліцею №5. Кожен наш день минав в очікуванні повідомлень від тата: “+” і “все добре”…» – розповідає Альвіна.
Та в одну мить життя розділилося на «до» і «після». 20 грудня у населеному пункті Краматорськ Донецької області загинув Андрій Анатолійович Педаш. У сповіщенні зазначено: «внаслідок дорожньо-транспортної пригоди». Нестерпний біль і смуток огорнули родину та всіх, хто знав Андрія.
27 грудня у Жмеринській громаді оголошено днем жалоби.
Зустріч Героя «на щиті» відбудеться о 10:30 у мікрорайоні «ТЕЦ» за маршрутом:
вул. Воїнів Світла – Визволення – Київська.
О 11:00 – молитва у Соборі Олександра Невського (УПЦ).
О 11:40 – живий коридор від храму через проспект Бориса Олійника – вулицю Одеську – Алею Героїв.
Вічна і світла пам’ять Захиснику. Сили родині пережити цю непоправну втрату, а нам усім – мудрості, єдності та стійкості, щоб зберегти рідну Україну.
