Історія, що сталася у новорічну ніч на пероні вокзалу станції Жмеринка, швидко розлетілася Україною та відгукнулася в серцях тисяч людей. Вона про просту людяність, відповідальність і командну роботу. І про тих, кого по праву можна назвати сталевими героями – українських залізничників.
У ніч на 1 січня потяг №351, яким з Києва прямувала Аліна Смирнова з трьома дітьми, затримався через повідомлення про замінування. Через вимушену стоянку жінка ризикувала не встигнути на пересадку у Жмеринці та залишитися з дітьми серед ночі у незнайомому місті. Та саме тоді для родини почалася історія, що більше нагадує сюжет новорічного фільму, ніж реалії воєнного часу.
«Я вже була готова ночувати на вокзалі»
Про пережите Аліна написала на своїй сторінці у Facebook. 1 січня вона разом із трьома дітьми прямувала з Києва у Карпати. У Жмеринці планувалася пересадка – часу, здавалося, було достатньо: година і сорок хвилин. Та раптове повідомлення про замінування зруйнувало всі плани.
«Майже дві години ми стояли в полі під Києвом. Частину часу – на вулиці. Я розуміла: на пересадку не встигаю і доведеться ночувати у Жмеринці, де я ніколи раніше не була», – згадує жінка.
У стані стресу вона звернулася до провідниці – без особливої надії на допомогу. Але далі почався ланцюг рішень, який став можливим лише завдяки небайдужості кожного з учасників.
Рішення, прийняте за хвилини
Провідниця зв’язалася з начальником поїзда, той – із вокзалом Жмеринки, а далі – з начальником наступного поїзда. У ту ніч на чергуванні була чергова по вокзалу станції Жмеринка Світлана Частоколяна. Саме вона разом з начальником поїзда прийняли непросте, але людяне рішення: потяг №38, що прямував до Ужгорода, затримали на 13 хвилин.
Разом зі станційними робітниками Миколою Мохначем та Павлом Дідиком Світлана Вікторівна організувала пересадку родини.
«Це вони!» – почула Аліна на пероні, коли працівники вокзалу у жилетах чекали саме на неї і трьох дітей. Допомогли з валізами, швидко провели до потрібного вагона. Коли провідниця повідомила, що пасажири на місці, поїзд одразу рушив.
«Не система, а люди з великим серцем»
«Якби кожен із цих людей не сприйняв мою проблему як свою, цього дива просто не було б, – пише Аліна. – Я побачила, що «Укрзалізниця» – це не щось холодне і залізне. Це – люди. З відповідальністю, командною роботою і великим серцем».
Жінка зізнається: ця історія повернула їй віру – у людей, у взаємну підтримку, у те, що допомога часто приходить саме тоді, коли ти дозволяєш собі її попросити.
Ми знайшли героїв цієї історії
Журналісти «Жмеринської газети» розшукали залізничників, які у новорічну ніч стали частиною цього дива.
Це Олександр Миколайович Трохимець, начальник пасажирського поїзда №351 вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський,
Оксана Йосипівна Мазуренко, провідниця пасажирського вагона,
а також працівники Жмеринського вокзалу – Світлана Вікторівна Частоколяна, Микола Мохнач і Павло Дідик.
Світлана Частоколяна понад 35 років працює на залізниці й походить з родини залізничників у кількох поколіннях. Вона розповідає, що під час кожного чергування задіяні десятки людей, які мають миттєво реагувати на нестандартні ситуації.
«Війна принесла нові, дуже важкі виклики. Особливо на початку, коли через вокзали евакуювалися сотні людей. Це було страшно, але ми розуміли: від наших дій залежить безпека і долі пасажирів», – говорить вона.
Станційні робітники Микола Мохнач і Павло Дідик додають: у нічні зміни допомагають пасажирам з важким багажем, людям з інвалідністю, пораненим військовим, стежать за порядком і безпекою на вокзалі.
Вокзал, де завжди знайдеться підтримка
Начальниця вокзалу станції Жмеринка Ірина Кисельова зазначає: колектив невеликий, але надзвичайно згуртований, адже рішення, які тут ухвалюють, нерідко стають доленосними.
Щодоби через вокзал проходить понад 45 поїздів, у нічний час – більше 30. Це сотні пасажирів, які прямують різними напрямками України та за кордон – до Польщі, Молдови, Румунії.
На вокзалі цілодобово працює пункт незламності: тут можна випити гарячого чаю, підзарядити гаджети, скористатися безкоштовним Wi-Fi.
Для родин з дітьми облаштована сучасна дитяча кімната, є кімнати відпочинку та зала очікування з усіма зручностями.
Ця новорічна історія вкотре нагадує всім нам, як важливо навіть у найнапруженіший час знаходити в собі сили залишатися Людьми. Про тих, хто часто бере на себе відповідальність за чуже життя.
Саме з таких тихих, непомітних рішень і складається наша спільна віра: що Україна тримається не лише на сталі й рейках, а насамперед – на людяності.
