17 лютого перестало битися серце мужнього воїна, штаб-сержанта, старшого техніка вогнеметної роти військово-морських сил України Олега Петровича Лук’янова. Йому було 48.
Уродженець села Барок Жмеринського району, випускник Жмеринського ліцею №2, фельдшер за освітою і воїн за покликанням, він став на захист Батьківщини ще у 2014 році. Відтоді його життя було нерозривно пов’язане з війною – з напругою фронтових буднів, гарячими напрямками Херсонщини та Донеччини, із залізом техніки й безсонними ночами.
Серце не витримало багаторічного навантаження. Але до останнього подиху Олег Петрович залишався вірним військовій присязі та Україні.
Як старший технік вогнеметної роти батальйону РХБЗ військової частини А5025, він добре знав ціну безпеки і відповідальності. Тримав небо над побратимами, дбав про справність техніки, стояв там, де було найважче. Не шкодував себе – заради мирного життя інших.
Народився Олег Петрович 22 липня 1977 року в селі Барок (до 2020 року – Барського району). Згодом родина переїхала до Жмеринки. Тут він навчався у школі №2, яку згодом реорганізовано у ліцей. Після закінчення школи вступив до Могилів-Подільського медичного коледжу, де здобув фах фельдшера – професію, що вже тоді свідчила про його внутрішню потребу допомагати, рятувати, бути поруч у складну мить.
Найбільшим його скарбом і гордістю була донька Катерина. Для неї він був і назавжди залишиться прикладом честі, мужності, сили духу та безмежної любові до України.
Жмеринська громада висловлює щирі співчуття матері Клавдії Петрівні, батькові Петру Войтковичу, дружині Аллі, доньці Катерині, братам Олександру та Сергію.
Світла пам’ять Захиснику.
Про день і час зустрічі Героя «на щиті» буде повідомлено додатково. Орієнтовно – у вівторок.
