21 лютого в Анни народилася донечка Соломійка. А вже 24 лютого, у день виписки з пологового та в четверту річницю повномасштабної війни, крихітка вперше «зустрілася» зі своїм татком. Не в теплих обіймах, а біля портрета на Алеї пам’яті, де мужнім поглядом із світлини дивиться її батько – Герой Дмитро Вініченко.
31-річний Дмитро, як і Анна, родом із Запоріжжя. Від перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України. Спочатку керував дронами, згодом за відповідальність і професіоналізм був призначений командиром підрозділу.
Старший лейтенант, командир підрозділу ПТВ ПТРК 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, захищаючи суверенітет держави. За сумлінну службу та особистий внесок у боротьбу за незалежність України неодноразово був відзначений нагородами Міністерства оборони.
29 червня у населеному пункті Верхньокам’янське Бахмутського району Дмитро загинув у бою.
У день виписки підтримати Анну приїхали мама із Запоріжжя, старша донечка Катерина та сусіди із селища Браїлів. Вони тепло згадують родину й самого Дмитра – відповідального, щирого, мужнього. Разом із рідними та новими друзями Анна з маленькою Соломійкою принесли квіти до портрета Героя та схилили голови перед його подвигом.
Соломійка народилася з вагою 3450 грамів і зростом 50 сантиметрів. Анна щиро дякує колективу Жмеринської центральної районної лікарні на чолі з Ростиславом Боровським та медичному персоналу пологового відділення під керівництвом Іллі Клокоцького за турботу, підтримку й людяність у такі особливі й водночас непрості дні.
Сьогодні в очах молодої мами – сльози радості й болю водночас. Вона ніжно притискає до себе новонароджену донечку та зберігає світлини і нагороди її батька – мужнього воїна, який віддав життя за майбутнє своєї дитини і всієї України.
Доземний уклін усім Героям, які полягли за наше право жити, народжувати дітей і вірити в мирне завтра. Пам’ять про них – жива. У серцях. У світлинах. У новому житті, що приходить у цей світ попри війну.
