А ви бачили, які гарні хати у Жмеринській громаді? Ще Тарас Шевченко у своїх віршах описував красу українських хат, як символ роду, затишку та національної ідентичності.
Поезія оспівує білі стіни, солом'яну стріху, мальви під вікнами, рушники та запах хліба, підкреслюючи, що хата є місцем сили та пам'яті поколінь.
На фото хатина в селі Дубова Жмеринської громади. Такий розпис створила місцева господиня, художниця, вчитель початкових класів Кармалюківського ліцею Майя Шелінговська.
«Українська хата» (Надія Красоткіна)
Хата моя, біла хата,
Рідна моя сторона.
Пахне тут літом і м’ятою,
Тиша навколо німа.
Білі стіни, як сніг,
Вікна – як очі ясні.
Тут я зростав і мужнів,
Тут мої мрії і сни.
«Рідна хата» (Софія Святодухова)
До Паски готувались вправно:
Білили хату цілий день,
А у кутку була ікона,
Годинник був біля дверей…
Бабуся смачно готувала:
Уранці вже варила борщ,
Поки я спав, вона чекала,
На теплий і рясний дощ…
Дякуємо людям, які бережуть і примножують нашу культуру!
