У час, коли війна щодня випробовує українців на міцність, поруч із нами живуть люди, чиї історії заслуговують бути вписаними в новітню історію держави. Одна з таких родин живе в селищі Браїлів. Їхньою історією поділився Микола Самборський.
Минулого року мешканці селища часто бачили на центральних вулицях двох молодих жінок із дитячими візочками. Мало хто знав, що за цією жіночою ніжністю стоять роки війни, фронтових доріг, втрат і небезпеки. Це були рідні сестри Ольга Дратва та Інна Капко, які пройшли шлях, що не кожному під силу. Вони бачили смерть, рятували поранених, жили під обстрілами й неодноразово виконували бойові завдання у найгарячіших точках.
Їхній приклад – продовження життєвого шляху їхнього батька Сергія Крячка – захисника України, який уже багато років перебуває на війні. Батько і дві доньки пройшли крізь вогонь війни, виконували бойові завдання там, де лунають вибухи, свистять кулі, проливається кров і щодня гинуть люди.
У 2019 році Ольга Дратва вступила до лав ЗСУ. Після навчання на курсах зв’язківців у Полтаві вона почала службу у складі 15-го батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Саме там вона зустріла Михайла – бойового медика, який служив із 2016 року. Він рятував життя побратимів у найнебезпечніших місцях фронту, евакуював поранених під обстрілами, а під час повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання у Волновасі. За мужність і самовідданість Михайло нагороджений орденами «За мужність» ІІІ та ІІ ступенів.
Спільна служба зблизила молодих людей. Вони підтримували одне одного під час найважчих випробувань, разом проходили фронтові будні і зрозуміли, що хочуть бути поруч усе життя.
«Особливим моментом стало освідчення Михайла, яке відбулося просто під час служби в зоні Операції об’єднаних сил. Серед війни народилося наше рішення створити сім’ю», – згадує Ольга.
У 2023 році в родині народився син – маленький українець, який став символом життя, що перемагає смерть. Після його народження Ольга завершила військову службу, присвятивши себе материнству. Через наслідки війни та отриману інвалідність військову кар’єру був змушений залишити й Михайло.
Проте служіння Україні залишається невід’ємною частиною історії всієї родини.
Сестра Ольги, Інна Капко, вперше стала до лав війська ще у 2015 році. Після нетривалого повернення до цивільного життя вона знову одягнула військову форму з початком повномасштабного вторгнення. Як медик, продовжує рятувати життя українських захисників.
На захисті держави залишаються й двоє братів Михайла, які виконують бойові завдання на передовій. Свій внесок у боротьбу за незалежність України зробили також батько та вітчим Ольги. «Для нашої родини служба Батьківщині стала не просто обов’язком, а справою честі та покликанням», – говорить Ольга.
Війна принесла цій сім’ї не лише зустріч і велике кохання, а й болючі втрати. Вони втратили рідних і близьких людей, але не втратили віри.
Їхня історія – це не лише історія кохання, народженого на війні. Це історія української родини, в якій батько і доньки стали на захист своєї землі, не вагаючись виконали свій обов’язок і довели, що любов до України може передаватися з покоління в покоління.
Саме такі люди є справжнім обличчям сучасної України – сильної, незламної і відданої своїй свободі.
