Іноді пам’ять живе не лише у фотографіях чи спогадах. Вона назавжди залишається на серці, а інколи – на власному тілі. Після чотирьох років російського полону захисник Маріуполя Сергій Бусел, повернувшись на рідну землю, назавжди зберіг пам’ять про побратима жмеринчанина Ярослава Христюка – відтворив на своєму тілі всі дев’ять його татуювань.
Для Сергія ці татуювання – справжня історія людини, яка для багатьох стала легендою і прикладом мужності та честі. Про зустріч у Жмеринці з матусею і сестричкою Героя Ярослава Христюка та істинне побратимство, – у нас на сайті.
Ярослав Христюк та Сергій Бусел
«Коли я повернувся з полону, то одразу почав шукати інформацію про побратимів. Дізнався, що нашому «Христосу» відкрили пам’ятник у Жмеринці, і відразу вирішив приїхати. Для всіх нас Ярослав був справжнім воїном. Відважний, справедливий, життєрадісний… Ще коли я тільки прийшов служити у 36-ту бригаду, про нього вже ходили легенди. На нього рівнялися не лише солдати, а й офіцери», – розповідає Сергій.
Вони разом обороняли Маріуполь, проходили через найгарячіші бої, підтримували один одного там, де кожна хвилина могла стати останньою.
Сергій згадує, що Ярослав завжди був серед перших у бою і серед перших, хто підтримував побратимів у мирну хвилину. Його гумор і незламний характер допомагали вистояти навіть тоді, коли здавалось, що сил уже немає.
Останній подвиг Ярослава назавжди закарбувався у пам’яті товаришів. 17 березня 2022 року під час оборони Маріуполя він кинувся рятувати пораненого побратима Михайла. У цей момент сам отримав смертельні поранення – дві кулі в груди і одну в шию.
«Він прийняв удар на себе, рятуючи інших. Так роблять справжні командири», – говорить Сергій.
Через два місяці, 16 травня 2022 року, під час виходу із заводу «Азовсталь» Сергій сам потрапив у російський полон. Попереду були чотири роки неволі, голоду, фізичних і моральних випробувань. 11 квітня 2026 року він нарешті повернувся додому.
Переживши пекло полону, Сергій ще глибше усвідомив ціну життя, свободи та побратимства. Він переконаний: воїни живі доти, доки про них пам’ятають.
Ще будучи в полоні він вирішив відтворити всі татуювання Ярослава Христюка. Зібрати інформацію допомогли мама Героя Юлія Христюк та сестричка Яна, які зберегли фотографії й відео, на яких можна розгледіти кожне тату.
Що означають татуювання?
Загалом їх дев’ять. Серед них – слов’янські руни, що символізують мужність, боротьбу за справедливість, сонце, силу духу, рід і дім, життя та світло. На тілі Ярослава були також сова як символ мудрості, спартанський шолом, птахи, рунічний компас, сонце.
І є ще одне татуювання, яке особливо розчулює всіх, хто знав Ярослава, – усміхнений Пікачу. Він нагадує про його легкий характер, щирість і здатність знаходити привід для усмішки навіть у найтемніші часи.
Сьогодні пам’ятник у Жмеринці нагадує про подвиг Ярослава Христюка кожному, хто проходить повз.
Але є ще один живий пам’ятник – його побратим Сергій Бусел, який пронесе пам’ять про свого командира через усе життя.
Справжнє братерство не закінчується зі смертю. Воно сильніше за час, відстань і навіть полон. Воно живе у вчинках, у пам’яті та в серці. Назавжди.
