До Жмеринки «на щиті» повертається 53-річний старший солдат, морський піхотинець, гранатометник, люблячий чоловік, батько, дідусь та майстер із золотими руками Юрій Грабович.
Його життя було тісно пов’язане з працею, родиною та рідною Жмеринкою. Але двічі доля кликала його на війну. І двічі Юрій без вагань ставав на захист України.
Юрій Олексійович Грабович народився 31 липня 1972 року у Вінниці. Проживав і працював у Жмеринці. До повномасштабного вторгнення працював формувальником у ливарному цеху підприємства «Агромаш», також працював на фірмі «Вінницясвітло». Людина з золотими руками, він умів робити багато речей і завжди був готовий допомогти.
Та найбільшим його багатством була родина. Разом із дружиною Анжелою вони виховали п’ятьох дітей: Олексія, Валентина, Владиславу, Вікторію та Христину. Радів семи онукам: Олексію, Іринці, Владиславу, Ангеліні, Юрію, Софії та Алісі.
Двічі ставав на захист України
У 2015-2016 роках Юрій Грабович виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Він служив у складі легендарної морської піхоти – 36-ї окремої бригади, 501-го батальйону. Брав участь у боях на Широкиному, сектор «М», Маріупольський напрямок.
Після завершення служби повернувся до мирного життя, до роботи та родини.
Юрій Олексійович з синочком Олексієм Юрійовичем, який йшов у 1 клас в 2010 році
Але 24 лютого 2022 року Україна знову опинилася у вогні. І вже 25 лютого Юрій знову взяв до рук зброю.
У 52 роки він добровільно став на захист рідної землі та продовжив службу у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
Понад чотири роки війни – фронт, бойові завдання, постійна небезпека, короткі повідомлення додому. Найважливішим для рідних було отримати від нього хоча б маленький знак, що він живий.
«Плюсик» у повідомленні дружині означав: я живий, зі мною все добре. Та 9 травня 2025 року цей зв’язок обірвався.
Того дня, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Олександропіль Краматорського району Донецької області, Юрій Грабович загинув.
Понад рік родина жила в очікуванні, не втрачаючи надії. Юрій вважався безвісти зниклим. І лише тепер, після довгих місяців болючого очікування, він повертається додому «на щиті».
«Він для нас був усім…»
Для дружини Анжели Юрій був найближчою людиною, опорою, батьком їхніх дітей, дідусем, якого обожнювали онуки. «Для мене ця людина свята. Він для нас був усім. Я втратила 75% свого серця…» — говорить Анжела.
Юрій не ховався від війни. Він уже знав, що таке фронт. Знав ціну бойового побратимства і небезпеку кожного дня. Та коли Україна знову потребувала захисту, він пішов. Пішов, бо вважав своїм обов’язком захищати найдорожче – свою родину, свій дім, свою Жмеринку, свою Україну.
Жмеринська громада висловлює щирі співчуття дружині Героя Анжелі Леонідівні, дітям Олексію, Валентину, Владиславі, Вікторії та Христині, семи онукам, рідним, друзям, побратимам та всім, хто знав і любив Юрія Грабовича.
Нехай Господь дасть сил пережити цю непоправну втрату. А пам’ять про Юрія назавжди житиме у серцях тих, заради кого він воював. Герої не вмирають. Вони залишаються з нами у пам’яті, у молитвах, у своїх дітях та онуках, у кожному мирному ранку, який виборювали для України.
🕯️ Жмеринка зустріне Героя 21 серпня.
- 21 серпня Жмеринка зустрічатиме Юрія Грабовича «на щиті».
- 🕙 10:15 зустріч Героя на ТЕЦі. Далі живий коридор через Шекінську до будинку на вул. Південна, 12.
- 🙏 11:00 молитва в домі.
- 🕚 11:45 живий коридор від будинку через вул. Скоропадського (Птахіна), Свободи, Шевченка.
- Далі піша хода через тунель та вул. Одеську до Алеї Героїв на центральному кладовищі.
Просимо жмеринчан вийти та гідно зустріти нашого Захисника.
Вічна пам’ять і слава Герою України Юрію Грабовичу.
