Осінь – чарівна пора для затишку, нових книг, теплого чаю та духмяних пирогів з яблуками. Інколи разом з осіннім падолистом падає настрій, але це зовсім не привід сумувати, а час для нових роздумів та можливість стати трішки мудрішими. Яскраві барви жовтогарячого листя під ногами і тонка павутинка бабиного літа дарують нам натхнення ділитися теплом своїх сердець з іншими.
Пропонуємо нашим читачам 7 оксамитових осінніх поезій від жмеринчан, які надихають своїми рядками.
Павліна Шульган, випускниця школи-ліцей, нині студентка факультету іноземних мов ВНПУ
Павліна Шульган
Ранок пахне оладками, кавою і поцілунком у щічки.
визирни у вікно - там чекає на тебе похмура осінь...
Вийдеш з дому, в лице б’є холодний вітер.
Він також поцілунків і ласки просить.
В марноті ти щодня лиш дивилась під ноги.
Ранок, кава, робота, вже вечір, втома.
Навкруги усе звичне, напам‘ять знаєш дорогу,
Що веде в місце, де відчуваєш - «я вдома».
Озирнись трохи далі, там осінь танцює листям.
Десь ліхтар тихо блимає щось в такт вітру.
Подивися не неї серцем своїм барвистим,
Очі не завжди бачать усю палітру…
Катерина Ткач, жмеринчанка, педагог
Катерина Ткач
Красиво прощается лето,
Последними тёплыми днями,
Баллады про август допеты,
Уснули июльскими снами.
И осень протянет с улыбкой,
Букетик дождя на прощанье,
Сентябрь танцует под скрипку,
Последние с летом свиданье.
Кто-то так ждёт снегопада,
Другому теплом надышаться,
Кому-то и солнца не надо,
Чтоб счастливым всегда оставаться.
Мой знакомый в жару пропадает,
Его брат Новый год ненавидит,
А детишки всегда обожают.
Ну а друг наш уже не увидит.
И у каждого осень другая,
У кого-то с дождями, печалью,
Темным небом и ветром пугая,
Бродит дама под черной вуалью.
А кому-то букетик подарит,
Из дождя. Да на скрипке сыграет.
И глинтвейна горячего сварит,
Лишь не каждый ту осень встречает.
***
Чем пахнет воздух в Октябре?
Остатками тепла от лета,
И детворой, что во дворе
Ещё совсем легко одета.
Есть запах моря и песка,
Где отдыхали и купались.
И нотка грусти и тоска
В портвейне осени смешались.
И запах листьев во дворе,
Горячий кофе, что спасает...
Чем пахнет воздух в Октябре?
Всем тем, что душу согревает...
Лариса Кандірал, педагог
Лариса Кандірал
Признание
Заходишь в лес, и пахнет прелою листвою.
Вот закружил с осины падающий лист.
Иду, ступая по осеннему ковру, знакомою тропою…
А в высоте дерев мелодию играет ветер-пианист.
Ах, как же хочется кружиться в ритме вальса
Среди берёз, багровых клёнов и рябин!
Ловить в ладони солнца луч! Почувствовать Природу – счастье!
Смотреть на этот праздник осенних именин!
И сердце так наполнено красою,
Что крикнуть хочется: «Лес! Мой добрый лес ! Как хорошо, что я с тобою!».
Олена Пасічник, інженер
Олена Пасічник
В своих глазах ты прячешь много нежности...
В них правды много, мудро спрятанной тобой.
И каждый раз смотря в них, больше прежнего
Я наслаждаюсь их безмерной глубиной.
В твоих глазах всегда тепло с грустинкою,
Слегка как- будто ты скучая о былом,
Забыть мечтаешь что- то... Их искринкою
Я опьяняюсь, как изысканным вином.
⠀В глазах твоих я нахожу пристанище,
Их взгляд как дом, где радость и уют
И нет ценнее кажется сокровища,
Чем блеск которым они в жизнь зовут...
Ольга Кучер, учениця школи №2
Ольга Кучер
Відкрила раночком віконце,
Мені листочок вітерець приніс.
Осінній теплий промінь сонця
Похмуру хмару геть відніс.
Я подивилась на листочок
На ньому надпис: «ЛЮБА ОСІНЬ».
Я ненадовго, я вже тут.
І я безмежно так зраділа,
Що хоч на місяць чи на два
Тебе, моя любима, Осінь
Я буду бачити щодня.
Віталій Оніщишен, вчитель школи №1
Віталій Оніщишен
Я іду в листопад,
Насолоджуюсь осені вальсом,
А думки про любов,
Як мелодія ніжна, п’янять…
Я іду в листопад,
Вирушаю на пошуки щастя,
І листочками з клена
Мої мрії за вітром летять.
Я іду в листопад,
У зажурену даль піднебесся
З журавлиним ключем
Піднімаюсь над рідним селом…
Я іду в листопад,
Щоб віддать йому душу і серце,
У туманах відчути
Солодкий до болю полон.
Я іду в листопад,
Як до друга на тиху розмову,
І якось ненароком
Прочитаю Петрарки сонет…
Я іду в листопад,
В його пісню спішу вечорову
І купаюсь у римах,
Нездійсненої долі поет.
Я іду в листопад, В його вічні жалі і тривоги,
В передзим’я кохання,
В сивину непідкупну життя…
Я іду в листопад,
А до нього ведуть три дороги:
Це минуле, теперішнє і майбуття!
