Вадим Князь та його дружина Ганна виховували у Жмеринці дев’ятеро діток, жили щасливо і злагоджено до початку війни в Україні. Однак 24 лютого їхнє життя змінилося: після кожного сигналу повітряної тривоги матір із 9-ма дітками ховалася у підвалі, але ще більше хвилювалися за життя матері, яка проживала у селищі Лебедин Бориспільського району на Київщині.
В один момент родина зрозуміла, що не може тримати дітей у постійному стресі, і батьки прийняли для себе рішення евакуювати сім’ю у безпечне місце.
У той момент до Жмеринки допомогу від нашого міста-побратима Скаржисько-Каменної (Польща) привіз Павло Стрелецький. Разом з ним жмеринчани виїхали до Польщі, а потім до Франції.
14-річна Валерія, 12-річний Руслан, 12-річний Владислав, 10-річна Вікторія, 8-річний Ілля, 6-річний Ярослав, 4-річний Богдан, 2-річний Артем та тримісячний Сашко разом зі своїми батьками сьогодні проживають на території Франції, у сонячному Родезі.
Вадим Князь із синочком у Франції
І хоча вони тимчасово змінили своє місце проживання, у їхньому серці залишається рідна Україна. Вони знову збираються за великим столом усі разом, моляться за мир в Україні і в світі, а також дякують усім добрим людям, які допомогли їм.
«Коли розпочалася війна в Україні, мій чоловік одразу заявив, що піде воювати за рідну землю, але я не змогла його відпустити, адже вдома маємо дев’ятеро діток. Як я буду їх сама ставити на ноги? До того ж нам потрібно було допомогти евакуювати маму Вадима з Харкова. У той момент біля міської ради я зустріла міського голову Анатолія Кушніра і поляків, які привезли до нашого міста гуманітарну допомогу. Павло Стрелецький запропонував нам поїхати разом з ним до Польщі. На все у нас було 15-20 хвилин, але нам вдалося виїхати», – розповідає Ганна.
Сім'я жмеринчан у Франції
«Ми дякуємо щиро Павлу Стрелецькому, який усю нашу сім’ю перевіз до Польщі, ми стільки часу провели разом, його родина і його друзі дуже нам допомогли, зібрали усе необхідне. За цей час наші дітки вже назвали його своїм хресним татом (ред. – посміхається). Зараз ми в Франції, нам надали безкоштовно житло, дітки пішли до школи, дружина вдома з молодшими, а я почав працювати. У світі дуже багато хороших людей, і якщо ви випромінюєте добро, на вашій дорозі також зустрічатимуться світлі люди», – говорить жмеринчанин Вадим Князь.
«Нам дуже важко було покидати свою країну, але ми тут в безпеці, наші дітки знову спокійно сплять і не біжать до підвалу у моменти повітряної тривоги. Ми мріємо повернутися до України, розуміємо, що буде важко розбудовувати країну після війни, але ми дуже чекаємо на перемогу!», – говорить дружина Ганна.
