Вони втратили свої домівки через російську окупацію, і знайшли прихисток у Жмеринській громаді. Донецьк, Луганськ, Миколаїв, Херсон і навіть Одеса – люди із цих областей мають можливість безкоштовно проживати на базі Людавської початкової школи.
За словами самих переселенців, для них тут створили хороші умови для життя, адже є все необхідне: місця для відпочинку, душові кімнати, тепла вода, холодильник, бойлери, побутова техніка, кухня із можливістю приготування їжі та навіть зала для перегляду кіно.
13 січня до гостей нашої громади завітали юні талановиті колядники театру сучасної пісні «Зорецвіт» Центру позашкільної роботи (художній керівник Наталя Ткаченко і Анатолій Слупський), привітали усіх з циклом різдвяно-новорічних свят та засіяли житом і пшеницею.
Із подарунками завітали секретар міської ради Вадим Кожуховський та начальник управління освіти Аліна Твердохліб. Під час розмови чоловіки і жінки зауважували, що не відчувають себе переселенцями, а гостями нашої громади.
Вадим Кожуховський та Аліна Твердохліб цікавилися, які ще питання турбують людей, чого ще потребують.
Раніше переселенці тимчасово проживали у Жмеринському ліцеї №2, в самому центрі міста. Але з метою подальшого відновлення освітнього процесу в закладі та необхідністю розширення умов для побуту людей, було прийнято рішення облаштувати соціальне житло на базі філії «Людавська початкова школа».
Директор закладу Людмила Пашковська розповіла, що в школі-садочку лише 13 дітей, і навчальний процес відбувається на даний момент дистанційно через відсутність укриття.
Ігор Костенко з дружиною Веронікою розповідають, що в їхній будинок в Одесі влучила ракета, тому були змушені шукати нове житло, і знайшли таку можливість у нашій громаді.
«Ми спочатку втікали від «русского міра» у 2014-му, переїхали з Донецька до Краматорська, а коли росіяни почали обстрілювати з 24 лютого Краматорськ, то навіть нічого хорошого не чекали, одразу взяли найнеобхідніші речі і переїхали до Жмеринки. Ми всі сусіди, жили на одній вулиці в Слов’янську», – розповідають жінки і чоловіки
– А ми з Лисичанська, у нас не залишилося нічого, в новинах бачили фотографії і відео розбитих будинків в нашому районі, говорить інша жінка і показує фото на телефоні.
– Ми дивимося новини щодня, і дуже боляче дивитися, як молоді хлопці гинуть на фронті… В центрі Жмеринки на будівлі виконкому майже щодня висить прапор приспущений із чорною стрічкою, так боляче… Стільки втрат… Дорога ціна незалежності держави, говорять чоловіки пенсійного віку.
Для комфорту людей у закладі обладнали окремі спальні, 2 кімнати гігієни з душовими кабінками, побутовою технікою для прання та приготування їжі. Є тепла і холодна вода, система водовідведення.
Простора кухня з холодильником, електроплитою, мікрохвильовка, електрочайники.
Є навіть справжня українська піч із Петриківським розписом.
Переселенці дякували теплими обіймами за подарунки, солодощі та всі ті умови для життя.
Серед прохань прозвучали можливість зробити більш швидкісний Інтернет у закладі.
Під час переїзду зі Жмеринського ліцею №2 гості нашої громади дякували колективу ліцею та особисто директору Оксані Кочурі за теплий прийом, за можливості комфортного проживання у школі та смачні обіди, які готували кухарі для переселенців.
Секретар міської ради Вадим Кожуховський та начальник управління освіти Аліна Твердохліб побажали гостям громади мирного неба, завершення війни і зустрічі з родинами.
