Всі ми так чи інакше читали шкільну літературу, але чи в силу віку чи в силу того, що більшість із нас просто були змушені знайомитись із цими текстами, частина із нас не винесла та не зрозуміла тих сенсів, яких вкладав автор.
Зараз я пропоную Вам ще раз ознайомитись та перечитати твори наших українських класиків. Ця підбірка дуже влучно співставляється з нашими реаліями. Тут і про вимушену еміграцію і про боротьбу з московським режимом, і про цінність моменту, і про вічну боротьбу села та міста та ще багато-багато цікавого.
Микола Куліш «Мина Мазайло»
Темою цього твору є міщанство і українізація. Дія відбувається у Харкові, але більшість жителів віддають перевагу називати його «Харьков».
Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: Харків. Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків». Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
Афіша в театрі
Чому? Тому що були зросійщеними, вони «гаварілі на каком хатєлі язикє» і не приймали нічого українського. Але на щастя, в ті часи і за тих умов знаходились ті самі відважні українці.
Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной, – каже тьотя Мотя.
А де у вас тут витерти ноги? Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї… Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає, – цитаємо дядька Тараса.
Валеріан Підмогильний «Місто»
Невже вічна доля села – бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність? – цитата з твору.
Урбаністичний роман написаний українським прозаїком «розстріляного відродження». Тут описується ще одна вічна проблема – молодь, яка їде зі свого села підкорювати Київ. Але ж всі ми чули вислів «Або ти Київ, або він тебе». Письменник показав ту саму війну світоглядів, додав трішки психології та очевидно зробив щось по-європейському нове.
Спочатку Київ був для Степана лише мрією, великою, але майже невизначеною: «Київ! Це те велике місто, куди він іде учитись і жити. Це те нове, що він мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію».
Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»
Це міф про дворянство як про краще життя. Боруля намагається відновити втрачене дворянство, але йому відмовили через помилку в написанні документів, де не сходиться одна літера. Мартин витратив на це купу сил та часу, але все видалось марним. Через цю історію Іван Карпенко-Карий показав як зусилля одного селянина були витрачені даремно, аби дістати той самий статус дворянина, щоб піднести себе над іншими та висміяв це.
Прочитавши цю п’єсу ми можемо співставити цю історію конкретно з собою. Чи не забагато ми рівняємось на «ідеальних» людей з інстаграму, що гарно виглядають і заробляють мільйони (як нам здається). Можливо, час призупинитись в цій гонці за кращим життям, якого немає.
«Жили ж ми перше без дворянства, і всі були щасливі!.. Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мій вік молодий!» – цитата з п’єси.
Василь Стефаник «Камінний хрест»
Ця психологічна новела, на жаль, відгукнеться кожному другому українцеві. Тут автор описує еміграцію селян до Канади. Передаючи весь відчай і біль від того, що ти змушений через зовнішні обставини покинути свою неідеальну землю, на якій тобі було важко, але вона була твоя і ти був вдома. Головний герой був сильно виснажений сільською роботою, не маючи нормального життя як заслугу за свою працю. Читаючи новелу, ви неабияк психологічно проникнетесь усіма переживаннями героя.
«Праця зігнула його в дугу, за що Івана стали називати в селі Переламаним. Він відмовляв собі у найнеобхіднішому, до церкви ходив лише на Великдень, обідав нашвидкоруч, навіть за стіл не сідаючи; вимуштрував курей, які не сміли розгрібати гній, бо кожна дрібка призначалася для горба, кожна хвилина часу віддавалася роботі.» – цитата з новели.
Іван Багряний «Тигролови»
Це є пригодницький роман з автобіографічними елементами. Цікавим фактом є те, що Івану Багряному довелось переписати цей твів з пам’яті, адже після переїзду до Німеччини роман залишився в підрадянській Україні.
Тут написано про заслання до Сибіру, ГУЛАГ, Другу світову війну, боротьбу із сталінським та московським режимом та глибоко описано про весь людський біль та душевні переживання.
«Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!» – цитата з роману.
Також у 1994 році за мотивами цього роману був відзнятий фільм.
Микола Хвильовий «Я(Романтика)»
Почну з кінця. Головний герой – чекіст, убиває власну матір. Заради чого? Заради ідей революції.
«Я (Романтика) – це психологічна новела М. Хвильового. Що розкриває проблематику роздвоєння особистості, мети і засобів її досягнення, цінності людського я, розбіжність між мрією та дійсністю.
Наразі її варто перечитати задля аналізу своїх думок та дій. Щоб вміти розмежовувати свої бажання та бажання влади. Наглядно побачити як відбувається зомбування головного героя, який на початку описував дуже чуткими словами свою матір, а згодом без особливих переживань застрелив її.
Володимир Винниченко «Момент»
Після виходу цієї новели її автора звинуватили у пропаганді вільного кохання.
«Момент» – це новела про плинність життя, людське щастя та про мить як частинку вічності. В цьому творі Володимир Винниченко порушив проблематику життя та смерті, пізнання та цінність кожного моменту, філософію. В сюжет твору закладено історію кохання, незаконний перетин кордону і ще багато інших цікавих деталей. Головний герой дуже любить весну і тільки подивіться як він описує цю пору : «кохалося поле, шепотіло, цілувалось…з небом, з вітром, сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого».
Цей твір варто перечитати або ж познайомитись з ним вперше аби розділити думку головних героїв про те, що «щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість».
Читайте на здоров'я, не цурайтеся української мови а нашої історії, і пам'ятайте, що наша сила – в нашій мові, культурі, пісні, єдності і пам'яті...
