Як часто ви дякуєте? Як часто ви пригощаєте кавою наших захисників, бажаєте гарного дня продавчині в магазині, залишаєте чайові або ж чемно киваєте водієві, який вас пропустив на дорозі? Щодня ми стикаємось із десятками людей різних професій, усі вони мають свої болі та переживання, але незважаючи на це прагнуть якнайкраще виконати свою роль у цьому заклопотаному світі.
Наша журналістка-практикантка Крістіна Стовбчата зібрала 7 історій жмеринчан, яким варто сказати «Дякую». Не забувайте ділитися своїми посмішками і частинкою тепла із людьми, які поруч з нами, і особливо з тими, хто захищає нашу свободу.
Ваша підтримка в тилу допомагає кожному воїну наближати Перемогу
Він не зміг стояти осторонь та з самого початку війни добровільно пішов боронити рідну країну від російських окупантів, отримав два поранення, але швидко повернувся до Збройних Сил України. Жмеринчанин Володимир Самоляк з позивним «Диктор», у складі 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух Опору», звільняв місто Херсон. А 14 листопада, вже у звільненому Херсоні, особисто Президент України Володимир Зеленський вручив жмеринчанину орден «За мужність».
Наразі Володимир разом зі своїми побратимами захищає рідну державу поблизу Бахмуту. Якщо ви, йдучи по вулиці, зустрічаєте захисника України, подякуйте йому. Адже ваша підтримка в тилу допомагає кожному воїну наближати Перемогу.
Вірний Друг Приклад з Херсонського напрямку
Жмеринчанин Юрій Мельник з перших днів повномасштабного вторгнення росіян пішов захищати Україну і нашу незалежність. В.о. командира роти підрозділу сухопутних військ разом зі своїми побратимами звільняв Херсон від російських окупантів, і під час евакуації поранених побачив песика, який також отримав поранення внаслідок обстрілу.
Юрій Мельник з Прикладом
Чоловік забрав собаку, відгодував, разом з військовими зробили йому патріотичний ошийник. Юрій дав йому кличку «Приклад», бо саме так прикладав його завжди до грудей, як деталь стрілецької зброї перед пострілом.
Зараз Юрій із побратимами на Донецькому напрямку, тому забрати песика з собою надалі не було можливості, через волонтерів і знайомих він передав Приклада до Жмеринки. Песик почувається добре, лише кілька шрамів нагадують про його минуле.
Якщо побачите дружину Юрія Люду або донечку Емілію з Прикладом на наших вулицях, посміхніться їм і подякуйте їхньому таткові за наш захист.
Люди, які турбуються про про наше місто та всіх його мешканців
Коли ми ще ніжимось у теплому ліжечку, пані Оксана вже о 3-4 годині ранку починає робити наше місто затишним та чистим. Щодня вона та багато її колег замітають вулиці від пилу та листя, збирають сміття з газону та роблять купу іншої важливої роботи, яку ми часто не помічаємо.
Ця жінка поділилась, що дуже приємно коли перехожі вітаються, посміхаються та дякують за чистоту і порядок. Ми часто не задумуємось, що відчувають представники цієї дуже важливої професії, коли хтось з нас навмисно смітить, не доносить стаканчик від кави до смітника та залишає його та лавочки чи тротуарі. Саме ці такі люди, як пані Оксана, турбуються про про наше місто та всіх його мешканців. Тому будьмо більш уважнішими та людянішими, шануймо працю тих, чий ранок починається не з кави, а з прибирання вулиць.
Не забувайте про культуру чайових. Це стосується не тільки барист, але й офіціантів чи наприклад вашого улюбленого майстра манікюру
До речі про каву. Ранок, обідня перерва, вихід «на каву» з друзями чи по роботі, вечірнє чаювання щодня ви приходите до кав’ярні, де на вас вже чекають професійні бариста. Дівчата Настя та Оля готують каву десяткам, а можливо і сотням жмеринчан, за один день. Вони розповідають, що більшість людей вітаються та ввічливо ведуть діалог. І це неймовірно тішить! Але й буває, що відвідувачі трішки грубі і дозволяють собі зайвого. Пам’ятайте, що весь обслуговуючий персонал – це звичайні люди, їм буде дуже приємно, якщо ви посміхнетесь та будете зберігати чистоту у закладі, а заодно й гарний настрій! Також якщо сподобалось обслуговування, то не забувайте про культуру чайових. Це стосується не тільки барист, але й офіціантів чи наприклад вашого улюбленого майстра манікюру.
У педагогів дуже важливе завдання – кожного дня вони виховують нове покоління, яке є майбутнім нашої країни
Якщо у вас є діти, то приблизно в той же час коли ви п’єте каву, ваші дітлахи уже в школі, де невтомні педагоги відкривають для своїх учнів величезний світ знань. Юлія Когут працює у школі вже 37 років, і як ніхто знає, що таке працювати з дітьми. Юлія Миколаївна не тільки директорка школи, але й вчителька географії та основ медичних знань у старших класах. Юлія Когут ділиться, що найприємніше в роботі вчителя – це коли після уроку діти підходять та від щирого серця кажуть «дякую». Дякують за нові знання, за індивідуальний підхід та цікаві факти, яких раніше не знали. Кожен урок особливий, і вчитель до нього готується аби зацікавити своїх учнів. У педагогів дуже важливе завдання – кожного дня вони виховують нове покоління, яке є майбутнім нашої країни. Тому турбуючись про своє майбутнє, скажіть дякую своїй вчительці, що дає вам знання в теперішньому.
Подаруйте працівникам пошти гарний настрій на увесь день
В еру інтернет-замовлень ми часто заходимо на пошту, щоб забрати свою посилку. Це Настя, вона працює на «Укрпошті» вже більше семи років. Ледь не кожного дня вона відправляє, отримує, відслідковує та пакує посилки жмеринчан. Щодня працівниця зустрічає на пошті безліч жмеринчан, адже у відділені також можна сплатити комунальні послуги, відправити листа чи листівку, придбати журнал чи газету або передплатити їх. Анастасія любить перекинутись парою фраз зі своїми клієнтами. «Це робить процес роботи приємнішим та більш живим», – ділиться Анастасія. Постійні користувачі «Укрпошти» дякують її працівникам за тепле обслуговування, а в робітників, після слів подяки, з’являється щира посмішка та гарний настрій на весь робочий день.
Бібліотекар як ваш особистий психолог
Увечері, коли є час для відпочинку, можна зануритись в літературу. Це Лариса Гуцол, вона працює у бібліотеці вже 34 роки. За цей час вона поспілкувалась з безліччю відвідувачів, прочитала сотні книжок. Знайома з усіма постійними відвідувачами бібліотеки імені Вовкодава та навіть запам’ятала, у кого який літературний смак. Лариса Дмитрівна ділиться, що роботу бібліотекаря можна порівняти із роботою психолога. «Щоб порадити відвідувачу книгу, яка йому сподобається, треба неабияк розбиратись в людях та на ходу згадувати всю літературу, що є у фонді бібліотеки», – розповідає Лариса Дмитрівна. А найбільшою винагородою за свою працю вважає вдячність людей, особливо коли відвідувачі приносять книжки в бібліотеку та дарують книгам нове життя.
Будьте взаємно ввічливими, поважайте працю інших, усвідомлюйте важливість кожного з нас і тоді світ стане хоч трішки краще та добріше. Не забувайте дарувати одне одному посмішку у ці важкі часи та з нетерпінням чекайте на Перемогу.
