З перший днів війни Сергій Петуховський став на захист України, хоча до цього часу працював на різних посадах будівельником та водієм. Він мужньо захищав рідну землю в лавах 35 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського 88 батальйону 1-ї роти, і в званні старшого сержанта разом із побратимами звільняв населені пункти у Донецькому напрямку.
17 липня наш земляк на фронті зустрів свої 53 роки та вже 9 серпня перестало битися серце відважного воїна внаслідок мінометного обстрілу, коли захисник йшов у наступ на ворога, відвойовувавши і звільняючи від окупації село Урожайне.
18 серпня у Жмеринській громаді оголошено Днем жалоби – в цей день ми зустрічатимемо Сергія Петуховського «на щиті» і прощатимемося в селі Новоселиця Жмеринської громади.
Сергій Миколайович Петуховський народився в селі Новоселиця Жмеринського району, там закінчив восьмирічку і вступив до Вінницького училища на спеціальність плиточника-облицювальника.
Батьки Сергія, Микола і Рома Павлівна, виховали трьох дітей, двох синів і доньку, у любові та кращих українських традиціях, прищеплювали любов до рідної землі, вчили бути чесними і справедливими.
У Сергія було багато друзів і товаришів. Він завжди користувався повагою серед людей, бо нікому не міг відмовити у допомозі. Працював будівельником, армію проходив в десантних військах в Німеччині, повернувся до України, проживав у місті Вінниці. Згодом довелося заробляти на життя за кордоном. Але коли почув про повномасштабне вторгнення росії на територію України, одразу повідомив рідним, що йде на захист нашої свободи і незалежності.
Під Мар’янкою отримав 2 контузії, проходив лікування в Хмельницькій області, і за кілька тижнів знову повернувся на фронт. Разом із порбаримами 35 бригади морської піхоти звільняв окуповані території Донеччини, а в серпні цього року пішов з хлопцями у наступ ворогові. Звільняв Урожайне Волноваського району Донецької області.
ЗСУ звільнили Урожайне на Донеччині — Міноборони
Фото: DeepState
«Знали б ви, люди, якою ціною дається кожен клаптик рідної землі… Ви б в тилу були б більш згуртовані і єдині, і допомагали б хлопцям наближати перемогу», – зі сльозами говорить сестричка Героя Неля Миколаївна.
Дружина Галина, двоє діток і двоє онуків так і не дочекалися коханого і люблячого батька, дідуся вдома… А в повідомленні отримали звістку, що загинув, як справжній Герой!
Навіки Герой! У нашій пам’яті і в серцях рідних!
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлюють щирі співчуття з приводу важкої втрати дорогої людини матері Ромі Павлівні, дружині Галині Іванівні, дітям Сергію та Анні, сестрі Нелі Миколаївні, брату Леонтію Миколайовичу та всім рідним і знайомим.
За розпорядженням секретаря міської ради 18 серпня оголошено Днем жалоби. У цей день громада зустрічати «на щиті» нашого Героя (живий коридор на трасі в с.Людавка о 10-10:30). Прощання в селі Новоселиця з 11:30.
Немає жодних слів співчуття, які могли б заспокоїти серце матері, висушити сльози на обличчі у дружини, повернути дітям батька…
Вічна пам’ять і царство небесне Воїну світла!
