Андрій Горбунов разом із рідним братом Анатолієм до війни готували вишукані страви у Вінницьких кафе та ресторанах. Так само пліч-о-пліч брати стали на захист України, коли ворог прийшов на нашу землю. За кілька місяців кухар, який жодного разу не тримав зброї в руках вже проходив бойову підготовку і разом із побратимами 80 ОДШБр був змушений захищати нашу незалежність у найгарячіших точках.
20 листопада серце 23-річного Воїна зупинилося в бою за нашу державу на Запорізькому напрямку.
Андрій Горбунов загинув за Україну
У 2017 році Андрій Горбунов разом із однокласниками святкував свій випускний на площі Миру у Жмеринці. Любов до кулінарії допомогла обрати майбутню професію: разом із братом Анатолієм закінчив Вінницький коледж та отримав спеціальність «Кухаря».
Брати часто готували «в 4 руки», любили експериментувати зі смаками, із захопленням готували кожну страву.
Але в одну мить війна перекреслила усе життя хлопців і їхні захоплення. Першим повістку отримав Андрій – 11 січня 2023 року. Він без вагань став на захист держави, і залишив свої кулінарні навички, натомість почав опановувати військову справу.
Андрій Горбунов за братом Анатолієм
Андрій Горбунов на посаді оператора роти вогневої підтримки 3-го десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади звільняв тимчасово окуповані території на Запорізькому напрямку. 13 жовтня за віддану службу і захист Батьківщини отримав медаль «Незламним Героям російсько-української війни».
Старший брат Андрія – Анатолій не міг залишатися осторонь: він постійно був на зв’язку із братом, а коли той не виходив на зв’язок, не міг собі знайти місця. Через три місяці Анатолій прийняв рішення залишити кулінарію і взяти до рук зброю, щоб бути поруч із братом. Пішов добровольцем до військкомату.
Анатолій теж обрав десантно-штурмові війська, але потрапив до 148-мої окремої артилерійської бригади ДШВ Збройних Сил України.
Кілька разів братам вдавалося зустрітися на лінії фронту, вони щиро раділи, що можуть бути поруч один з одним хоч у такий спосіб.
Андрій Горбунов за братом Анатолієм
Але в одну мить земля просто пішла з-під ніг Анатолія – йому повідомили, що рідний брат загинув у бою в населеному пункті Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.
Ні брат Анатолій, ні матір Раїса Петрівна не можуть змиритися з цією інформацією, а ми не можемо передати словами болю від рани на серці…
Це наша найбільша трагедія! Ми втрачаємо цвіт нації! Андрію навіки 23! Ні сім’ї, ні дітей хлопець не залишив після себе. Лише славу відважного Воїна, який віддав за Україну стук свого серця!
Випускник Жмеринського ліцею №4
«Андрій був надзвичайно добрий, щирий, веселий, товариський. Нам важко повірити у цю страшну втрату. Це біль для нашого 11-Б класу Жмеринського ліцею №4, всіх випускників, для нашої школи. Вічна слава світлому воїну», - зі сльозами промовляє класний керівник, вчителька англійської мови Оксана Лазорак.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття матері Раїсі Петрівні, брату Анатолію та всім, хто знав, любив і цінував Андрія.
Жодні слова втіхи не загоять ран на серці матері, а ми пам’ятатимемо подвиг Героя крізь віки!
У Жмеринській громаді 24 листопада оголошено Днем жалоби. У цей день ми зустрічатимемо Героя «на щиті» і проводжатимемо в останню путь. Прощання відбудеться в храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ по вулиці М.Борецького (протоієрей Сергій Мельник).
Орієнтовний час зустрічі на щиті: 10.00 у мікрорайоні «ТЕЦ»-Асмолова-Визволення-Київська-Борецького.
Живий коридор від ліцею №4 до вулиці Одеської через проспект Бориса Олійника.
