Сьогодні, 7 квітня, Жмеринська організація Народного Руху України відзначає 34 роки з дня створення. Саме 7 квітня 1990 року в приміщенні Будинку культури (нині Центр культури і дозвілля по вулиці Михайла Грушевського, 23) відбулася установча конференція Жмеринської організації Народного Руху України за перебудову.
Ця подія визначила і задекларувала прагнення борців за незалежність України до Відновлення Української Держави. З нагороди річниці ветерани Народного Руху разом із небайдужими жмеринчанами вшанували пам’ять усіх Героїв, які загинули у боротьбі за вільну Україну.
Василь Рябчук та Василь Марчук згадали події, які відбувалися у рідній Жмеринці до моменту прийняття Незалежності України…
Мета Руху — незалежність України і будівництво демократичної держави
Як у Жмеринці з’явився перший синьо-жовтий прапор і де він зберігається?
За словами борця за незалежність України Василя Рябчука, у 1986 році слюсар Локомотивного депо, нині пенсіонер, ветеран Народного Руху України Георгій Долинний змайстрував копію прапора України, і не боявся виставляти його на робочому місці, а також в президії на зборах трудового колективу. За такі дії Георгій Олексійович здобув «пошани» від колег – назвою «бандерівець».
Проводячи бесіди про самостійну незалежну Україну серед громадськості Жмеринки, Георгій Долинний вийшов на спілкування з членами формальних демократичних груп в місті Жмеринка: Леонідом Петровим (ліцей №6), Світланою Полутіною (адвокатура), Віталієм Чорним (СПТУ-1).
Ці зустрічі сприяли координації діяльності демократичних груп міста Жмеринка. У 1989 році Георгій Долинний придбав на Тернопільщині великий синьо-жовтий прапор, який пронісч через всі роки боротьби за Незалежність України та її розбудову. На 86-му році життя він урочисто передав в історичний музей м.Жмеринка малий настільний, великий прапор та тризуб, як реліквії, на вічне зберігання.
Поклали квіти до меморіалу В'ячеслава Чорновола
Хто від Жмеринки був делегатом на першому з’їзді в столиці?
8-10 вересня 1989 року в Києві у конференц-залі Київського політехнічного інституту відбувся установчий з’їзд громадських активістів України, що стало початком створення громадського об’єднання Народного Руху України за перебудову.
30-річчя з Дня заснування Народного Руху України у Жмеринці
У числі організаторів Першого з'їзду були письменники, науковці та громадські діячі В.Чорновіл, О. Гончар, І. Драч, Д. Павличко, П. Мовчан, В. Яворівський, М. Горинь, Л. Лук'яненко, М. Брайчевський, Є. Сверстюк, В. Черняк та інші. Це люди, які впродовж свого життя оберігали душу нашого народу і згодом беззастережно стали на боротьбу з московським режимом.
Учасниками з’їзду від Жмеринщини були Володимир Вовкодав і Петро Лукашенко (село Кармалюкове).
У перші роки діяльності Руху проводилися масові заходи: свято злуки ЗУНР та УНР 22 січня 1990 року, 500-ліття Запорізького козацтва, мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою 24 липня 1990 року.
9 травня 1989 року в селі Кармалюкове активісти національно-демократичної групи, борці за незалежність України Петро Лукашенко, А.Литвин, А.Семенюком, Д.Семенюк підняли синьо-жовтий прапор.
Борці за незалежність України біля меморіальної дошки жмеринчанина, президента УНР в екзилі (1967-1989) Миколи Лівицького
7 квітня 1980 року у Жмеринці головою Руху обрали Віталія Чорного
На початку 1990 року Жмеринська демократична група викладачів СПТУ-1: Віталій Чорний, Прокофій Масний, Василь Рябчук, Анатолій Кушніров, Віктор Гуменюк, Володимир Горбатюк зосередили свою діяльність на організації та проведенні перших демократичних виборів народних депутатів до міської ради.
Вибори проводились на альтернативній основі, на противагу владній кандидатурі від НГЧ.
Колектив СПТУ-1 висунув кандидатом у депутати міської ради викладача НВП Віталія Сергійовича Чорного. Не зважаючи на шалений опір з боку влади, жмеринчани виявили довіру і обрали Віталій Чорного депутатом міської ради.
Віталій ЧОРНИЙ – полковник Збройних Сил України, учасник АТО в боях за Маріуполь (Широкіно), фундатор Народного Руху України на Жмеринщині, борець за Незалежність України в XX столітті.
7 квітня 1980 року в РБК (нині Центр культури і дозвілля по вулиці Михайла Грушевського, 23) на збори зібралися всі члени груп на чолі з керівниками. Згідно протоколі: с.Кармалюкове – Володимир Вовкодав, Петро Лукашенко, СПТУ-1 Віталій Чорний, Василь Рябчук, Анатолій Кушнірок, В.Горбатюк, Віктор Гуменюк, адвокат Світлана Полутіна, вчитель СШ №6 Леонід Петров, смт Браїлів Микола Самборський, Анатолій Загрійчук, Олександр Горбачов, Локомотивного депо – Георгій Долинний, НГЧ – В’ячеслав Полянський, заводу «Сектор» Василь Марчук та інші.
Для проведення зборів була обрана президія – Володимир Вовкодав та Петро Лукашенко. На порядку денному вирішувалося 2 питання: створення осередку Народного Руху України за перебудову та вибори керівництва організації. Якщо по створенню осередку було одностайне голосування, то по виборах голови Руху надійшло 3 пропозиції: Загрійчук А.П., Лукашенко П.І., Чорний В.С.
Відкриття пам'ятної дошки В'ячеславу Чорноволу у Жмеринці за ініціативи Народного Руху України
При голосуванні за голову Руху, більшість голосів отримав Віталій Сергійович Чорний, який приступив до виконання своїх обов’язків і назначив замів: Анатолія Загрійчука , Петра Лукашенка та Василя Марчука.
Активісти Народного Руху видавали власну газету «Жмеринський вісник», яка також зберігається у міському музеї.
Якби Україна тоді на виборах президента обрала В’ячеслава Чорновола, ми б не мали цієї війни….
«У такий спосіб було покладено початок демократичним змінам у нашій майбутній суверенній державі! Якби Україна тоді на виборах президента обрала В’ячеслава Чорновола, ми б не мали цієї війни. Однак всім українцям потрібно нарешті усвідомити, що треба будувати власну державу, відстоювати її мову, культуру, шанувати історичні постаті та всіх Героїв, які віддали життя у боротьбі за нашу свободу! Нам всім треба об’єднувати зусилля у боротьбі з країною-агресором, яка намагається відібрати нашу незалежність», – акцентує Василь Сергійович Рябчук.
Борці за незалежність України поклали живі квіти до підніжжя пам’ятника Тараса Шевченка, меморіальної дошки Героя України В’ячеслава Чорновола, жмеринчанина, президента УНР в екзилі (1967-1989) Миколи Лівіцького, а також Алеї Героїв в центрі міста, серед яких онук представника Народного Руху України Віталія Полянського – Герой Небесної Сотні Леонід Полянський.
