Він писав вірші, дуже любив музику, і з дитинства мріяв стати військовим. У свої 18 підписав контракт на військову службу у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді. З гідністю і честю Сергій Кузьменко увесь рік виконував бойові завдання з побратимами-десантниками, носив маруновий берет і дотримувався девізу «Завжди перші!».
24 вересня 2022 року Сергію могло виповнитись 19 років, однак ворожий обстріл не дав можливості дожити до дня народження. Рідні 2,5 роки не мали жодної звістки від сина і брата, вірили і сподівались у краще, але аналіз ДНК двічі підтвердив, що у День Незалежності, 24 серпня 2022 року, мужній 19-річний старший солдат, навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону загинув у бою за незалежність і свободу України в н.п. Долина Слов’янського району Донецької області.
До Браїлова «на щиті» повертається десантник Сергій Кузьменко
У понеділок, 10 лютого, у Жмеринській громаді оголошено днем жалоби: в цей день зустрічаємо «на щиті» зовсім юного хлопця, який у боротьбі за свободу своєї держави віддав найдорожче – стукіт свого серця…
Що таке 19 років? Стільки болю в тому, що на війні гине цвіт нашої нації! Сергій жодного дня не пропрацював у цивільному житті… Не створив сім’ї… Не виховав діток… Не видав своєї поетичної збірки… Не встиг ще стільки всього… Не встиг пожити…
Народився Сергій Кузьменко в Браїлові, закінчив Браїлівську гімназію, захоплювався музикою та грою в шахи. Сестрички Катерина та Ліда згадують, що брат писав поезію, обожнював слухати рок і патріотичну музику. А з самого дитинства міряв стати військовим.
10 і 11 клас закінчував у Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою повітряних сил. По завершенню одразу підписав контракт на військову службу в 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді.
Разом із побратимами в марунових беретах браїлівчанин плече-в-плече стримував наступ ворога і брав участь у наступах на Донеччині. Не зважаючи на свій юний вік, Сергій у розмовах з рідними завжди запевняв, що все буде добре і вірив у Перемогу України.
Важко підібрати слова, які могли б загоїти біль на серці матері… Після звістки про безвісти зниклого сина мама Наталя Миколаївна також обрала шлях військової у складі ЗСУ.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює співчуття матері Наталі Миколаївні, батьку Дмитру Юрійовичу, сестричкам Катерині і Ліді, брату Микиті та всім, хто знав, любив і цінував Героя.
Вічна і світла пам’ять Захиснику! Про час і місце повідомимо додатково. Слідкуйте за публікаціями на сторінках «Жмеринська газета».
