У 9 років він втратив маму, у 15 – тата… Поряд залишився лише молодший брат. Доля змалку випробовувала Костянтина на міцність, втім, не зламала його, а навпаки – загартувала, навчила бути опорою для інших і, зрештою, виховала у ньому справжнього Воїна.
7 вересня серце Костянтина Володимировича Федюка зупинилося в опіковому відділенні Першого територіального медичного об’єднання Львова, куди він потрапив із 60% опіків тіла та численними уламковими пораненнями.
Протягом 5-ти днів лікарі самовіддано боролися за його життя, але врятувати його, на жаль, не вдалося.
Бойовий шлях Костянтина Федюка розпочався у листопаді 2024 року. Чоловік ніс службу у 5-й окремій штурмовій бригаді на посаді снайпера-розвідника. Чоловік не мав армійського досвіду, втім, вже під час військової підготовки у навчальному центрі, проявив себе відмінним стрільцем.
«Пам’ятаю як брат у телефонній розмові розповідав, що й сам здивувався, як добре у нього виходить стріляти. І хоч я пропонував йому служити разом зі мною – на відріз відмовився, й пішов у штурмовики», - розповідає брат Героя Володимир, який з 2016 року захищає країну.
Смертельні поранення Костянтин отримав ще вранці 2 вересня у Бахмутському районі Донецької області. Тоді, під час переміщення з позиції на позицію, військова техніка наших захисників потрапила під ворожий артобстріл, а згодом була обстріляна фосфорними снарядами.
Костянтин Федюк рано дізнався, що таке біль утрати, але ніс свій хрест гідно. Доля не раз ставила його на коліна, та він щоразу підіймався, аби жити, боротися і, зрештою, віддати своє життя за Україну...
Жмеринська міська рада висловлює щирі співчуття братові Володимиру та усім, хто знав, цінував та любив Героя.
Про час і місце прощання з Героєм повідомимо додатково.
