Андрій Блажко був мобілізований за день до свого дня народження – 14 листопада 2023 року, в грудні пройшов навчання, адже жодного разу в житті не тримав зброї в руках, а 28 січня 2024 року пішов на своє перше бойове завдання на Запорізькому напрямку… там же і загинув від ворожого артобстрілу.
У солдата ще не було досвіду і навіть позивного, але залізничник за фахом свідомо пішов до війська, хотів потрапити в бригаду «Лють», але через постійно високий тиск йому не дозволили приєднатись до штурмової бригади. Став на захист України від російського окупанта в лавах Національної Гвардії.
Андрій Володимирович Блажко народився в селищі Браїлів 15 листопада 1982 року. Закінчив ліцей імені Володимира Забаштанського, згодом здобув у Браїлівському училищі та Вінницькому технікумі опанував професію електрика, інженера з пожежної безпеки та залізничника. Довгий час працював на Вінницькій дистанції колії, потім водієм на підприємстві «М’ясний майстер» та охоронцем.
У листопаді 2023 року отримав повістку – 14 числа, за день до свого дня народження. Шукати причини не йти у військо не став, казав: «А хто піде захищати наші домівки від російських окупантів?». Не маючи жодного досвіду, як поводитись зі зброєю, приступив до навчання і практики. А вже 28 січня 2024 року у складі 14 бригади Національної гвардії України «Червона калина» приступив до виконання бойових завдань в н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області.
Через 2 дні дружина Оксана Іллівна отримала сповіщення, що чоловік безвісти зник. Рівно один рік і 7 місяців вона жила надією в серці, і працюють в травматологічному обласному відділенні, вдивлялась в очі кожному пораненому бійцю, якого привозили на лікування…
«Я кожного дня перевіряла списки усіх, кого привозили на лікування і реабілітацію, все сподівалась побачити там Андрія… вдивлялась в очі кожному бійцеві… Все вірила і все сподівалась… Але марно…», – з болем говорить жінка Оксана Блажко.
У шлюбі з Андрієм вони прожили 9 щасливих років, виховали синочка Матвія, якому нині 9 років. Разом займались господарством, працювали, і будували плани на майбутнє. Однак в одну мить усе обірвалось….
Андрій був дуже працьовитим, любив землю і досконало доглядав за городами, грядками, садом. Мав свій мотоблок і золоті руки. «Усе, до чого брався, робив ідеально. Навіть грядки були «під струнку» рівненькі, ніколи нікому не відмовляв у допомозі, любив їздити на своїй Skoda Fabia, всюди любив порядок», – розповідає дружина.
Жмеринська міська рада висловлює щирі співчуття матері Катерині Володимирівні, дружині Оксані Іллівні, сину Марку, дітям Яні та Іллі, брату Олександру, а також всім, хто знав, цінував і любив Андрія.
У понеділок оголошено подвійним Днем жалоби в громаді.
О 10.40 на ТЕЦі зустрічаємо «на щиті» 42-річного Андрія Блажка з Браїлова. Живий коридор через: Воїнів світла (Асмолова) – поворот на с.Тартак – станція Браїлів, вул. Грушеського 72/2. Молитва поруч з домом Героя. Живий коридор до храму (Червоного). Молитва. Живий коридор до Козачівського кладовища.
У цей же день о 10.00 на ТЕЦі зустрічаємо «на щиті» Сергія Цирканюка. Живий коридор за маршрутом: Магістральна, Шекінська, Птахіна, Свободи, Шевченка, Литвиненка, 10.
Об 11.00 молитва за адресою Героя. Об 11.45 – живий коридор через Шевченка – Одеську – Алея Героїв на кладовищі.
Вічна і світла пам’ять полеглим за свободу України! Сил рідним пережити важку втрату, а нам всім мудрості і єдності зберегти державу!
